Упрощенная HTML-версия
145
роботи, ученому не залишалося достатньо часу на проведення власне наукових
студій. Оприлюднені в ці проміжки часу роботи, зазвичай, відносилися до
більш ранніх періодів наукової діяльності вченого. Причина того у відстроченні
від реального проведення наукової роботи до її оприлюднення. Так у науковій
роботі вченого 1885–1890 рр. спостерігався своєрідний застій. Натомість,
починаючи з 1890 р., коли всі п’ять курсів інституту було відкрито і
навантаження з боку організаторської та управлінської роботи дещо
зменшилося, учений знову повернувся до проведення наукових досліджень
.
Схожа ситуація спостерігалася і в наступних періодах діяльності вченого,
зокрема 1898–1902 рр., 1903–1905 рр. У першому випадку науковець займався
організацією КПІ, а навесні 1903 р. В.Л. Кирпичов очолив будівельну комісію
СПбПІ. Окрім того, певний вплив мали політичні події 1905 р., на які Віктор
Львович реагував дуже болюче, переживаючи за долю студентства та
організованих ним вищих навчальних закладів.
Отже, саме значне адміністративне навантаження, викликане
безпрецедентним явищем, коли, по суті, одна особа займалася організацією
трьох вищих навчальних закладів, не дало вченому можливості більш повно
реалізуватися на ниві науки, хоча створені В.Л. Кирпичовим роботи свідчать
про значний науковий потенціал цієї особисті. З іншого боку, навіть
незважаючи на активну адміністративно-організаційну діяльність, наукові
студії Віктора Львовича мали виняткове значення у вітчизняному науково-
технічному поступі. Протягом життя вчений запровадив до вжитку в науково-
практичній діяльності кілька новітніх методів проведення досліджень та
створення графічних побудов; заклав підвалини для вивчення явища
кристалічної будови заліза та втоми металів; розробив закон подібності для
геометрично подібних тіл тощо.
Науковий доробок В.Л. Кирпичова знайшов своє продовження в роботах
його учнів – О.К. Зайцева, С.П. Тимошенка, К.Е. Реріха, М.В. Кирпичова,
М.М. Савіна та інших. Відповідно до своєї життєвої позиції, учений спрямував