Упрощенная HTML-версия
13
виявити взаємозалежність кількісних та якісних показників наукових
публікацій від політичного устрою в державі.
Найбільш цікаву добірку становлять праці, що входять до
першої групи
і
вийшли друком до 1917 р.. Більшість із них написані людьми, які особисто
знали й працювали з науковцем, – друзями, учнями, колегами. Автори
приділили значну увагу людським якостям Віктора Львовича, його ставленню
до сім’ї, учнів, студентства, продемонстрували різнобічність інтересів.
Ім’я Віктора Львовича було добре відоме ще за життя ученого. Цьому
сприяла достатньо широка географія його професійної діяльності – Санкт-
Петербург, Харків, Київ. Визнання набули створені ним підручники, друковані
праці наукового та науково-популярного характеру. Про це свідчать статті на
сторінках тогочасних енциклопедичних словників: «Новому енциклопедичному
словнику»
, «Військовій енциклопедії Ситіна»
, «Малому
енциклопедичному словнику Брокгауза і Єфрона»
, «Енциклопедичному
словнику Брокгауза та Єфрона»
. Хоча типова для енциклопедичних
видань обмеженість обсягу статей призвели до того, що були оприлюднені
лише основні відомості про В.Л. Кирпичова біографічного та професійного
характеру. Ці статті викликають цікавість тому, що за ними можна судити не
лише про діяльність самого вченого, але і про реальну актуальність його праці
для тогочасного суспільства. Доцільно виділити короткий нарис
А.А. Абрагамсона, присвячений виникненню КПІ
. Праця містила значний
обсяг матеріалів, що розкривали різноманітні аспекти діяльності Віктора
Львовича щодо розбудови Київської політехнічного інституту.
Основний загал праць опубліковано безпосередньо після смерті
В.Л. Кирпичова в 1913 р.
. Одним із перших біографів ученого
був І.М. Ганицький, який у своїй роботі «Віктор Львович Кирпичов. Життєпис»
зумів відтворити, з одного боку, досить коротку, а з іншого – змістовну
біографію
. Основні акценти були зміщені в бік організаторської діяльності
Віктора Львовича. Цьому сприяли об’єктивні причини. Названа праця вийшла