Упрощенная HTML-версия
12
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1 Історіографія проблеми
Постать В.Л. Кирпичова є досить масштабною, щоб залишатися осторонь
наукових студій з історії науки і техніки. Низка створених ним наукових праць
не втратили своєї актуальності й у наші дні. Підручники, написані Віктором
Львовичем, довгий час вважалися класичними й використовувалися в освітніх
програмах вищих навчальних закладів. Цей факт підтверджує чергове
перевидання його книги «Бесіди про механіку» в 2014 р.
.
У науковій літературі існує значне число публікацій, у яких згадується ім’я
професора В.Л. Кирпичова. Однак певний аналіз його наукової та
організаційної діяльності знайшов відображення лише в невеликій кількості
робіт
, основний загал із яких має обмежений, фрагментарний характер і
розкриває окремі аспекти діяльності вченого. Треба зазначити, що більшу
частину доробку присвячено ювілейним датам, що відповідно вплинуло на
характер публікацій. Група робіт, де окреслюється життєвий шлях ученого є
малочисленою і загалом окреслена працями І.М. Ганицького
,
О.О. Радцига
та О.О. Чеканова
. Наявність сукупності
історіографічних джерел створила необхідність проведення їх детального
вивчення, аналізу та систематизації, виявлення неточностей та лакунів.
За хронологічним підходом історіографію обраної теми можна розділити
на три групи. Перша група охоплює праці опубліковані наприкінці ХІХ ст. –
1917 р. До другої групи ввійшла радянська історіографія (1918–1990 рр.), до
третьої – сучасна (1991 і дотепер). Такий підхід до періодизації
історіографічних джерел вважається класичним. Він дозволяє розглянути весь
комплекс історіографічних джерел, позбавляє необхідності створення складних
класифікацій. Хронологічний підхід охоплює три різні епохи, тож дозволяє