Упрощенная HTML-версия
110
Отже, за короткий проміжок часу вченому вдалося організувати зразкову
вищу школи, що на початку ХХ ст. зайняла чільне місце в системі вищої освіти
Російської імперії. Однак небажання вченого бути маріонеткою в руках МВС та
беззаперечно виконувати всі їхні розпорядження під час студентських
заворушень 1901 – 1902 рр. стали причиною звільнення В.Л. Кирпичова з
посади директора інституту. Зрештою, у 1903 р. вчений полишив Київ та
розпочав активно працювати в організації СПбПІ.
2.4 Пізній період життя та діяльності вченого (1903–1913 рр.)
У більшості наукових студій, присвячених постаті В.Л. Кирпичова, ніколи
не приділялося значної уваги його ролі в організації Санкт-Петербурзького
політехнічного інституту, проте вона була значно більшою, ніж це здається на
перший погляд. По-перше, у числі інших видатних діячів того часу
(М.П. Петрова, Д.І. Мендєлєєва, М.О. Меншуткіна та інших) він входив до
комісій, які займалися розробкою Положення, Статуту та навчальних планів
цього навчального закладу
с. 42]. По-друге, саме В.Л. Кирпичову вдалося
обґрунтувати безпідставність аргументів, що висувалися проти «політехнічної
освіти». З цією метою він активно вів переписку з товаришем міністра фінансів,
надаючи йому інформацію, яка підтверджувала ефективність нової освітньої
моделі на прикладі КПІ
арк. 38;
арк. 54–61 зв.]. В.Л. Кирпичов доклав
усіх зусиль, щоб Київський політехнікум став прикладом для наслідування,
завдяки чому зрештою вдалося побороти консервативну думку правлячої еліти.
Зусилля не були марними: 2 жовтня 1902 р., СПбПІ було офіційно відкрито.
У вересні 1902 р. В.Л. Кирпичова призначено членом Ради міністра
фінансів. Перебуваючи на цій посаді, він брав участь у так званій
«Лук’янівській комісії» при Міністерстві освіти
с. ХХХ–ХХХІ]. Це
міжвідомче спеціальне зібрання вивчало проблему необхідності реформування
вищих навчальних закладів. В.Л. Кирпичов був головою відділу, що займався
питаннями розвитку вищих технічних навчальних закладів. Учений залишався
вірним своїм поглядам і продовжував відстоювати необхідність автономії