Упрощенная HTML-версия
70
у 1920 р. природничу секцію перетворено у відділ природничих наук УНТ, у
структуру якого входили 10 секцій та Мікробіологічний Інститут, який
заснований на кошти вченого-мікробіолога, члена УНТ Ф.З. Омельченка. До
структури відділу природничих наук належали такі секції: 1) хімічна;
2) ботанічна; 3) зоологічна; 4) геологічна; 5) географії та антропології;
6) агрономічна; 7) медична; 8) геофізична; 9) математична 10) фізична [209,
с. 249]. Представники кожної секції разом із трьома постійними членами,
обраними Установчими зборами, утворювали Раду відділу природничих наук
УНТ. Не лише агрономічна, але й кілька інших секцій здійснювали наукову
діяльність у галузі сільського господарства безпосередньо чи опосередковано,
зокрема це хімічна, ботанічна, зоологічна, геофізична секції.
Хімічна секція була заснована з ініціативи членів УНТ та УАН. Зокрема,
засновником вищезгаданої секції був академік УАН В.О Плотніков. Крім того,
її
фундаторами
були
вчені-хіміки
О.М. Іванов,
М.О. Тананаїв,
М.І. Доманицький,
А.П. Семенцов,
М.Г. Губарьов,
В.А. Синиченко,
М.П. Пивовар та Т.Ф. Садовський. Секція запрацювала з першого
організаційного зібрання, яке відбулося 7 березня і до 6 червня 1920 р. [182,
с. 257]. Науковці провели низку прикладних досліджень, при цьому вони
координувалися з відповідними інституціями фізико-математичного відділу. Це
було пов’язано також із тим, що лабораторія УАН, у якій ставилися досліди
розміщувалися на території Київського політехнічного інституту (КПІ). У цій
лабораторії працювали члени УНТ академік В.О. Плотников, М.І. Доманський,
О.М. Іванов.
У січні 1920 р., у зв’язку з утворенням відділу природничих наук УНТ, на
основі ботанічної підсекції виникає відповідна секція, головне завдання якої
полягало в дослідженні флори на території України. Загалом її члени провели
8 прилюдних засідань, на яких заслуховувалися доповіді науковців з
актуальних питань ботаніки, зокрема: вченого-ботаніка Ю. Стоянова «Флора
Акупинських лісів на Брянщині», професора О.А. Янати «Чорний пар та інші
пари як засоби боротьби з бур’янами», «До чергових завдань ботаніки на