Стр. 63 - novorodovskiy-vv-k

Упрощенная HTML-версия

63
висловили бажання приєднатися до розбудови академічного центру, тому
цікавилися процесом формування Комісії. На засіданні Ради природничої секції
УНТ від 31 травня 1918 р. було порушено питання про формування УАН.
Зокрема, ухвалено рішення, згідно з яким О.А. Яната мав більше дізнатися про
стан розробки концепції Академії наук [106, арк. 1]. Це правомірно трактувати
як намір членів природничої секції долучитися до процесу формування УАН та
посприяти розвитку природничих наук у її структурі.
Офіційно до Комісії приєдналися три члени УНТ, по одному від основних
секцій: Г. Павлуцький, Є. Тимченко та П. Тутковський, який очолював
природничу секцію УНТ [353, с. 77]. Однак до неї увійшли й інші члени
Товариства, переважно природничої секції, зокрема С.П. Тимошенко. Доречно
зауважити, що голова Комісії з утворення УАН – В.І. Вернадський залишався
членом природничої секції УНТ. Відзначимо, що вчений обіймав цю посаду не
як представник від УНТ, а як представник Петроградської академії наук. Крім
того, всі члени природничої секції, що увійшли до Комісії (які офіційно
представляли УНТ чи запрошенні В.І. Вернадським і Василенком до її складу
не як члени Товариства) брали активну участь у формуванні УАН, зокрема у
розбудові природничих інституцій [347, с. 137–139].
Фундатор УАН, який входив до складу УНТ – С.П. Тимошенко відіграв
значну роль у формуванні фізико-математичного відділу Академії. Зокрема, на
засіданнях Комісії у ліпні 1918 р. він наголошував на необхідності створення
окремого підрозділу прикладного природознавства та мережі науково-
дослідних установ при ньому [347, с. 137–139]. Свою позицію він
обґрунтовував досвідом США, де свого часу було сформовано низку науково-
дослідних інститутів та лабораторій, які досліджували природні ресурси країни,
наголошуючи при цьому, що велика кількість інституцій займається саме
науковими розробками у галузі сільського господарства [292, c. 80].
Посилаючись на світовий досвід, С.П. Тимошенко переконливо доводив
важливість взаємозв’язку теоретичної та прикладної науки [364, с. 92].