Упрощенная HTML-версия
28
Окрему увагу слід приділити працям радянського періоду, зокрема таких
авторів як: В.В. Немошкаленко «Академія наук Української РСР» [344],
О.В. Палладін «Академія наук Української Радянської Соціалістичної
Республіки, 1919–1944» [354], Н. Полонська-Василенко «Українська академія
наук» у двох частинах (написана в еміграції) [355; 356] та ін. Радянський
дослідник В.В. Немошкаленко, висвітлюючи історію становлення та діяльності
АН УРСР, досліджував проблему реорганізації структури ВУАН. Відкинувши
ідеологічний відтінок у праці згаданого науковця, зазначимо, що вчений
послідовно простежив поетапний процес реорганізації й еволюції Академії наук
та природничих науково-дослідних інститутів [344, с. 12–20]. Однак він
залишив поза увагою деякі деталі цієї реорганізації, зокрема ті, що стосувалися
репресивних дій з боку радянської влади. Зрозуміло, що в ту епоху історик не
міг повністю висвітлити ключові події в історії розвитку Академії наук,
оскільки це суперечило радянській ідеології. У такому ж руслі академіком,
президентом АН УРСР (1946–1962) О.В. Палладіним підготовлена праця
«Академія Української Радянської Соціалістичної Республіки, 1919–1944», у
якій лише констатуються окремі факти стосовно розвитку природничих та
сільськогосподарських галузей знань у системі Академії наук [354, с. 7–34].
Згадані автори радянської доби зазначали, що у процесі постійних
реорганізацій, академічна наука, у тому числі природнича та
сільськогосподарська, мала лише позитивний розвиток [344, с. 7; 353, с. 3].
Знаходячись в еміграції, Н.Д. Полонська-Василенко розкривала всі
політичні й економічні проблеми Академії, які існували у 1930–х рр. На відміну
від В.В. Немошкаленка та О.В. Палладіна вона наголошувала на надзвичайно
негативних наслідках репресій проти науковців під час реорганізації Академії
наук. Дослідниця в окремому розділі висвітлила проблему матеріально-
технічної бази ВУАН. Зокрема, вона зазначила, що упродовж 1930–х рр. обсяги
фінансування установ Академії збільшувалися, що зумовлювало розвиток
науково-дослідних установ. Проте, незважаючи на значні асигнування
агробіологічні інститути недоотримували значних сум коштів, для того, щоб