Упрощенная HTML-версия
158
висвітлені у двох окремих розділах спеціального журналу «Порадник колгоспів
у справі боротьби зі шкідниками» [23, арк. 3–13].
Підготовкою кваліфікованих фахівців у галузі зоології наприкінці 1920–х і
на початку 1930–х рр. займалася науково-дослідна кафедра Інституту народної
освіти (ІНО). Згідно з планом розвитку та діяльності, упродовж 1928–1933 рр.,
на її основі відбувалася підготовка через аспірантуру 23 науковців. Разом тим
кафедра розробила план підготовки аспірантів, який передбачав загальний для
всіх мінімум (підготовка викладача ВНЗ) та індивідуальний план спеціальної
підготовки та введення в наукову роботу. Крім опрацювання літератури,
аспіранти виконували лабораторні роботи й обов’язкові практикуми. Кожний
аспірант був зобов’язаний пройти практику на одній із дослідних зоологічних
станцій СРСР [72, арк. 1–5].
У 1934 р. структура Науково-дослідного інституту зоології та біології
дещо змінилася. Основною структурною одиницею установи став тепер не
сектор, а відділ. Станом на 1934 р. їх було чотири: 1) відділ експериментальної
морфології з лабораторією; 2) відділ морфології тварин з двома секторами
(сектор морфології хребетних та безхребетних); 3) відділ екології; 4) відділ
фауністики та систематики із Зоологічним музеєм, до якого увійшли дві секції
[31, арк. 40–43].
У 1934 р. сформовано відділ загальної біології з лабораторією генетики,
який вів дослідження за трьома напрямами: 1) проблема генів та мутацій; 2)
мінливість та спадкування факторів росту; 3) природний добір. Ці напрями
науково-дослідної
роботи
відділу
були
тісно
пов’язані
з
народногосподарськими завданнями соціалістичної реконструкції сільського
господарства, зокрема: піднесення тваринництва, боротьба зі шкідниками
сільськогосподарських культур, підвищення врожайності, використання фауни
як продуктивної сили [31, арк. 40–43]. Незважаючи на зазначені досягнення
Інституту зоології та біології, радянська влада переслідувала деяких вчених,
зокрема і директора І.І. Шмальгаузена, діяльність якого неодноразово
критикувалася партійною частиною ВУАН [108, арк. 84–95].