Упрощенная HTML-версия
146
Безпосередньо формування мережі науково-дослідних інститутів
агробіологічного спрямування у структурі ВУАН почалося на поч. 1930–х рр.
До цього у системі ВУАН наук був лише один науковий інститут
агробіологічного
спрямування –
Мікробіологічний
інститут
імені
Ф.З. Омельченка, який увійшов до її структури в результаті об’єднання УАН та
УНТ у 1921 р. Інші наукові інститути цього напряму функціонували при НКО
УСРР [352, с. 32].
У середині 1920–х та на початку 1930–х рр. поза структурою ВУАН при
НКО УСРР сформовано ряд наукових інститутів агробіологічного напряму:
Інститут ботаніки одночасно із філією у Харкові, Інститут зоології та біології з
філіями у Харкові та Одесі, Інститут біохімії. Президія ВУАН планувала за
першу п’ятирічку (1928–1932 рр.) створити такі установи природознавчі
установи сільськогосподарського призначення: Інститут хімії, Інститут
ґрунтознавства, Інститут Мікробіології та епідеміології [283, с. 39]. Таким
чином, на початок 1930–х рр. мала бути сформована мережа науково-дослідних
інститутів у системі ВУАН, частина з яких займалася б вирішенням наукових
проблем в аграрній галузі.
Згодом, на початку 1930–х рр., радянське керівництво вирішило передати
всі науково-дослідні інститути при НКО УСРР у відання ВУАН, об’єднавши їх
з відповідними кафедрами Академії. Уперше це питання було поставлено
академіками під час сесії Ради ВУАН 15–17 липня 1930 р. Зокрема,
розглядаючи можливі зміни у структурі фізико-математичного відділу
Академії, академік М.П. Кравчук зазначав, що загальні збори названого відділу
дійшли до спільної думки про об’єднання дрібних науково-дослідних установ у
інститути [282, с. 32]. Ця пропозиція була підтримана членами Ради ВУАН.
Зокрема, академік М.О. Скрипник, який представляв владу як нарком освіти,
наголошував на необхідності уникнення паралелізму в роботі науково-
дослідних установ, що можливо лише у разі об’єднання галузевих наукових
інституцій [282, с. 33–34].