Упрощенная HTML-версия
257
1
2
3
Формування
експериментальної
бази наукових
досліджень
геокосмосу
(1925 р. –
1956 рр.)
активізація експериментальних досліджень
створення мережі іоносферних станцій у
багатьох країнах світу (Америка, Англія, Нова
Зеландія, Австралія, Перу, Японія, Німеччина,
СРСР)
формування досліджень в межах наукових
осередків і навчальних закладів, створення
галузевих лабораторій і інститутів
проведення Міжнародного полярного року
(1932–1933 рр.)
1926 р. – введення терміну іоносфера (Р. Уотсон-Ватт)
1925 р. – підтвердження експериментів Е. Епплтона (Г. Брейт,
М. Тьюв). Упровадження імпульсного методу досліджень
1925 р. – гіпотеза про існування двох шарів в іоносфері
(Дж. Еліас)
1927 р. – відкриття шару
F
іоносфери. Перші спостереження за
поведінкою іоносфери під час повного сонячного затемнення.
(Е. Епплтон); створення магнітно-іонної теорії (Е. Епплтон,
Л. А. Жекулин)
1930-ті рр.:
1931 – 1932 рр. – теорія простого іонізованого шару (перша
модель іоносфери) (С. І. Крючков, С. Чепмен)
1932 р. – відкриття іоносферної станції в Москві (М.О. Бонч-
Бруєвич)
1932 р. – теорія поширення радіохвиль (О. М. Щукін)
1933 р. – дослідження за програмою Міжнародного полярного
року; відкриття шару
D
іоносфери (М.О. Бонч-Бруєвич)
1936 р. – відкриття іоносферної станції в Томську
(М. Д. Булатов, М. Г. Денисов, В. М. Кессених); впровадження
панорамного методу зняття висотно-частотних характеристик
(М. Д. Булатов); перші дослідження іоносфери в Україні
(С. І. Тетельбаум)
1938 р. – відкриття явища перехресної модуляції (Люксембург–
Горьківський ефект)
1939 р. – створення Науково-дослідного інституту земного
магнетизму (СРСР, Ленінград)
1940-ві рр.:
започаткування радіолокації метеорів (Англія)
1943 р. – налагодження регулярної іоносферної служби
1944 р. – створення Іоносферного бюро Радянського Союзу
1947 р. – Нобелівська премія з фізики (Е. Епплтон)