Упрощенная HTML-версия
161
В. І. Таран, к.ф.-м.н. Є. В. Рогожкін, к.ф.-м.н. Д. А. Дзюбанов, к.ф.-м.н.Ю. І. Под’ячий,
к.т.н. В. О. Пуляєв. У початковий період підготовки інженерів до викладання
спеціальних дисциплін запрошувалися вчені інших установ, зокрема професори
ВІРТА В. О. Лошаков і В. А. Усін; учені НДІРВ д.ф.-м.н. М. Т. Черпак, к.ф.-м.н.
С. К. Єфімов. Такій підхід сприяв високому рівню підготовки випускників, перший
випуск яких відбувся в 1994 р. [336].
Упродовж 1970 – 1980-х рр. ученими кафедри «Радіоелектроніка» накопичено
та інтерпретовано великий масив експериментального матеріалу про геокосмос
майже за три цикли сонячної активності. Отримані дані сприяли розширенню знань
про геофізичні процеси на Землі та сонячно-земні зв’язки. Завершилося створення
унікальної експериментальної бази, було налагоджено довготривалі й плідні зв’язки
з академічними та галузевими науковими установами. Значна кількість досліджень
мала фундаментальний, комплексний характер і виконувалася в межах міжнародних
проектів. Усе це стало підґрунтям для організації досліджень у рамках потужної
академічної наукової установи та створення Інституту іоносфери НАН і МОН
України. Інститут іоносфери було створено 14.04.1991 р. постановою Ради Міністрів
УРСР № 139-р. на базі ОКБ РФДІ. Засновником і першим директором інституту став
В. І. Таран. Основними напрямами наукової діяльності Інституту були визначені:
експериментальні дослідження варіації параметрів іоносфери методом НР,
моделювання варіацій параметрів геокосмосу, спостереження, аналіз і фізична
інтерполяція ефектів геокосмічних бур, дослідження хвильових збурень в
іоносферній плазмі, розробка унікальної апаратури й програмного забезпечення
досліджень. Інститут іоносфери став першим і єдиним в Україні спеціалізованим
академічнимцентром з дослідження іоносфери методом НР. Нині Інститут іоносфери
є одним з провідних у галузі дослідження іоносфери в Україні [393, с. 289 – 290; 402].
Таким чином, фундаментальні дослідження українських учених, які були
пов’язані з вивченням фізичних процесів у геокосмосі, зробили суттєвий внесок у
загальний розвиток світової науки про навколоземний космічний простір та мали
вагоме прикладне значення.