Упрощенная HTML-версия
75
личинками соняшникової молі. Після 1910 року, завдячуючи селекціонеру
Карзіну, було створено панцирні форми, які характеризувалися стійкістю до
молі [3, с. 136].
Стрімке зростання площ під соняшником відмічено в післяреволюційний
період. Динаміку посівних площ соняшнику на території України, Поволжя та
Північного Кавказу на початку ХХ ст. наведено в Додатку К. На той час
підвищився попит на соняшник як предмет експорту і ціна на його насіння (один
пуд насіння соняшнику коштував більше, ніж один пуд пшениці). Як видно з
Додатка К, в означений період (1912 – 1926 рр.) на території України посівні
площі під соняшником збільшилися на 784 тис. га, або на 1375 %. Разом з цим,
як зазначав В. С. Пустовойт, розвиток олійного соняшнику як рослини технічної
в СРСР мав стихійний характер аж до 30-х років ХХ ст., проте перші кроки в
цьому напрямі вже робили окремі наукові установи, наприклад, створений у
1931 році ВНДІОК [3, с. 8 – 9]. Після цього з соняшником розпочалася більш-
менш системна селекційна робота, спрямована на підвищення вмісту олії та
стійкості до хвороб і шкідників (створення «жданівських сортів»), а також
збільшилася кількість і якість наукових установ, що займалися селекцією
соняшнику, тобто розпочався принципово новий етап в історії культури.
Отже, в польову культуру соняшник увійшов у першій половині ХІХ ст.,
що безпосередньо пов’язано з відкриттям способу отримання олії з його насіння.
Хоча соняшник має американське походження, а в Європі тривалий час він був
добре відомою рослиною (щоправда, в основному як ефектна декоративна
квітка), – можна стверджувати, що саме на Слобожанщині соняшник придбав не
тільки свою другу батьківщину, а й здобув славу олійної культури. Велика
заслуга у створенні високоолійних сортів, стійких до комплексу патогенів,
належить видатним селекціонерам радянського періоду В. С. Пустовойту та
Л. О. Жданову. Згодом соняшник як олійна культура повернувся до Америки. За
свідченням Б. К. Погорлецького, вже на початку ХХ ст. в Америці вирощували
сорти російської селекції Русский мамонт, Русский гигант, Русский
великан [7, с. 17].