Упрощенная HTML-версия
24
дослідження та введено до наукового обігу матеріали 35 справ 14 описів 9 фондів
5 архівів.
Окрім архівних джерел, до основи джерельної бази дослідження віднесено
значну кількість матеріалів (наукові праці, звіти, тематичні плани і проекти
планування селекційних і науково-дослідних робіт) наукових бібліотек ІР,
Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства і
сортовивчення (СГІ – НЦНС), Інституту олійних культур НААН (ІОК) та ННСГБ
НААН. Аргументуючи це твердження, зазначимо: під час пошуку архівних
джерел і відповідної літератури за темою дисертації встановлено, що наукові
матеріали досліджуваного періоду зосереджено як в архівах, так і – більшою
мірою – в бібліотечних фондах ННСГБ НААН, провідних державних науково-
дослідних установ мережі Національної академії аграрних наук України, які є
вітчизняними центрами селекції соняшнику й основними оригінаторами гібридів
соняшнику в Україні на теперішній час (ІР, м. Харків; СГІ – НЦНС, м. Одеса;
ІОК, м. Запоріжжя) (оригінали наукових звітів, планів, наукові статті вчених-
селекціонерів і генетиків, монографії тощо). На нашу думку, це пов’язано з тим,
що гетерозисна селекція соняшнику – це відносно молода галузь науки і
сільськогосподарського виробництва (її становлення розпочалося трохи більше,
ніж 50 років тому). Крім того, деякі видатні вчені-селекціонери, які увійшли в
історію гетерозисної селекції соняшнику та, власне, робили її як таку, працюють
у цьому напрямі і зараз та продовжують роботу над створенням нового покоління
гетерозисних гібридів цієї культури. Враховуючи даний факт, а також беручи до
уваги те, що період дослідження стосується новітньої історії України, для
визначення ступеня наукової розробки та джерельної бази теми дослідження,
окрім опрацювання відповідної літератури, були проведені й особисті
спілкування (інтерв’ювання) з цими вченими, яких деякою мірою можна назвати
першоджерелами, носіями історичної інформації, й навіть не свідками, а
безпосередніми
учасниками
досліджуваного
історичного
процесу
(В. В. Кириченко, В. В. Бурлов та ін.). Проведені інтерв’ювання дозволили
здійснити первинний моніторинг, а згодом – порівняти свідчення учених з