Упрощенная HTML-версия
167
сортових, міжвидових, сортолінійних гібридів, згодом – простих міжлінійних і
трилінійних.
Аналіз трансформації культури в об’єкт господарського використання
засвідчив перспективні потенційні напрями для практичного застосування
соняшнику, які стали можливими завдяки створенню гетерозисних гібридів:
нові види олії з різним ЖКС, вивчення токоферолів, виробництво моторних
олив, біодизелю, виготовлення енергетичних пелетів та брикетів. Визначено
історичні етапи і періодизацію використання соняшнику в антропогенній
культурі:
I-й період (близько IV–III тис. до н. е. – XV ст.) – використання в
оригінальному центрі походження;
II-й період (початок ХVI ст. – ХVIІ ст.) – інтродукція та акліматизація в
Європі;
III-й період (ХVIІІ ст. – XIX ст.) – технологічний (отримання олії з
соняшнику Д. С. Бокаревим та експансія культури в різні регіони);
IV-й період (ХХ ст. – початок XXІ ст.) – поглиблена переробка та
диверсифікація, поява нових напрямів використання.
Вагомий внесок у розвиток наукової селекції зробили автор перших
вітчизняних сортів Б. К. Єнкен (1873 – 1943) у Харкові; учена, яка, окрім
створення сортів, уперше встановила ефект гетерозису у соняшнику,
Є. М. Плачек у Саратові; засновник наукової селекції соняшнику, який
передбачив перспективність використання гетерозису у культури,
В. С. Пустовойт (1886 – 1972) у Краснодарі. З 30-х років ХХ ст. з соняшником
розпочато активну селекційну роботу, спрямовану на створення та
вдосконалення сортів-популяцій, підвищення вмісту олії та стійкості до хвороб
і шкідників. З 1950-х рр. популяційна селекція соняшнику в СРСР вийшла на
принципово новий рівень: було створено високоврожайні, високопродуктивні
сорти і робота в цьому напрямі продовжувалася. Паралельно з цим розпочато
вивчення природи стерильності та здійснено перші кроки з гібридної селекції
культури: так В. С. Пустовойт у Краснодарі (РФ), Б. К. Погорлецький в Одесі,