Упрощенная HTML-версия
163
Необхідність удосконалення управління наукою, поліпшення і
подальшого розвитку науково-дослідної роботи; підвищення теоретичного
рівня досліджень у землеробстві та впровадження у виробництво досягнень
науки і передового досвіду в аграрній сфері зумовила потребу в організації
керівного й координуючого центру в галузі сільськогосподарської науки [95].
Відповідно до постанови РМ УРСР від 30 грудня 1956 р. на чолі з академіком
АН УРСР
П. А. Власюком
створено
Українську
академію
сільськогосподарських наук (УАСГН) [189, арк. 14], підпорядковану
МСГ УРСР [192, арк. 6–8], яка налічувала п’ять відділень, у тому числі
відділення землеробства. З моменту свого створення УАСГН мала статус
вищого науково-методичного центру УРСР у галузі аграрної науки і керувала
науково-дослідною роботою 87 науково-дослідних установ, серед яких було
17 науково-дослідних інститутів, 21 обласна державна сільськогосподарська
дослідна станція (ДСГДС), галузеві дослідні станції та низка всесоюзних
науково-дослідних інститутів, які знаходились на території УРСР
[198, арк. 5–6; 255]. УАСГН забезпечувала теоретико-практичну підготовку
фахівців вищої кваліфікації [196, арк. 15–18].
Одним з пріоритетних напрямів діяльності УАСГН визначено
започаткування координації науково-дослідних робіт і впроваджень у
виробництво досягнень науки та досвіду передовиків сільського
господарства [193, арк. 105]. Згідно з «Положенням про Раду з координації
науково-дослідної роботи УАСГН», здійснено координацію науково-
дослідних робіт, зокрема проблем і тем, підготовку та оформлення зведеної
академічної документації про науково-дослідні роботи: звітів, проблемно-
тематичних планів, планів впровадження [200, арк. 11]. У 1960 р. постанова
ЦК КПРС і РМ СРСР «Про заходи з поліпшення координації науково-
дослідних робіт в країні і діяльності АН СРСР» значно активізувала процес
усунення зайвого паралелізму, невиправданого дублювання наукових
досліджень у СРСР та УРСР [351, с. 4].