Упрощенная HTML-версия
125
РОЗДІЛ 3
РОЗВИТОК НАУКОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ОСНОВ ЗРОШУВАНОГО
ЗЕМЛЕРОБСТВА ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ
Після завершення Першої світової війни і подій 1917–1920 рр.
економіка й аграрне виробництво на українських землях були зруйновані.
Зменшення чоловічого населення внаслідок війни, збіднення населення,
постійні експропріації, зношеність сільськогосподарських машин і
обладнання та припинення випуску нових призвели до скорочення посівних
площ, погіршення агротехніки, зниження врожайності сільськогосподарських
культур [103, c. 99]. Загальна посівна площа в Україні у 1917 р. зменшилась
порівняно з 1914 р. на 21,3% [333, с. 25]. За таких умов залучення земель
посушливих регіонів до загального аграрного виробництва сприяло би
виходу сільського господарства з кризи.
Як з’ясовано нами раніше, для Південної України під час сівби або
взагалі упродовж всього вегетаційного періоду сільськогосподарських
культур характерним негативним фактором росту і розвитку є нестача вологи
в ґрунті, високі температури повітря і тривалі повітряні посухи. Очевидно,
що впровадження наукових основ зрошуваного землеробства в сільському
господарстві посушливих регіонів допомогло би суттєво поліпшити кризові
явища. Проте на шляху до цього були значні перепони. Спочатку Перша
світова війна, подальші події на території України в 1917-1920 рр.
гальмували процес переходу зрошуваного землеробства від теорії до
практичного впровадження. Розвитку зрошуваних меліорацій заважала,
насамперед, відсутність великомасштабних поливних масивів. Поливи
здійснювалися на невеликих ділянках з наявними артезіанськими
свердловинами або в прибережних районах річок, що стримувало
інтенсивний розвиток зрошуваного землеробства Південної України.
Аграрна наука в цей час, еволюціонуючи від показових і дослідних
полів,
дослідних
станцій,
почала
організовуватись
у
більш