Упрощенная HTML-версия
100
меліораційних районів, серед яких розглядалася і південна Таврійська
губернія. У 1915 р. завідувачем гідромодульної частини О. М. Костяковим
надруковано першу методику та програму наукових досліджень з проблем
меліорації «Гидромодульная часть; предмет, задачи и значение ее работ»
[322]. Автор акцентує увагу на необхідності проектування зрошувальних
систем з урахуванням коефіцієнту корисної дії системи, використовуючи
знання про водоспоживання різних культур, кращі норми і строки їх поливів,
ґрунтові і кліматичні умови місцевості, технічні прийоми землеробства.
Поширенню галузевої наукової думки сприяло створення у 1918 р.
відділення суспільної агрономії Одеського сільськогосподарського інституту,
де на кафедрі загального землеробства під керівництвом професора
О. О. Бичихіна (1918–1931 рр.) науково-дослідну роботу спрямовано на
побудову сівозмін для збереження вологи у ґрунті, боротьбу із суховіями та
використання зрошення [61]. На кафедрі рослинництва під керівництвом
професора Г. О. Боровікова науковими співробітниками М. Блажком,
І. Шумаковим визначено фізіологічні основи посухостійкості культур, вплив
попередників у сівозмінах на врожайність сільськогосподарських культур,
ефективність вирощування кормових культур у сівозмінах та ін. [103, с. 90].
Таким чином, у другій половині ХІХ ст. поступове нагромадження
знань про заходи боротьби з посухою як дієві чинники формування врожаю
спонукало ентузіастів дослідної справи об’єднуватися в наукові товариства
на добровільних засадах, пропагуючи використання наукових досягнень для
покращення сільськогосподарського виробництва. З відміною кріпосного
права у 1861 році, розбудовою транспортної інфраструктури, заселенням
південних земель України у складі Російської імперії відбулося покращення
торгівельних відносин, прискорився товарообіг, і, що найголовніше –
з’явилася категорія населення, яка могла вільно володіти землею за умови її
викупу. Це призвело до зростання зацікавленості досягненнями дослідників у
галузі землеробства. У Південній Україні створювалися перші навчальні
заклади з вищою і середньою агрономічною освітою. Після цих змін, а