Упрощенная HTML-версия
36
дослідно-конструкторського бюро заводу 1950 р. був доволі неспокійним. Доказом
цього стало повідомлення про те, що МАП здійснює скорочення діяльності
авіамоторного ДКБ заводу № 478 та готує його переведення з м. Запоріжжя до
м. Воронежа [332, арк. 18]. Це було підтверджено певними фактами. Адже з 1200
спеціалістів, які працювали в бюро 1948 р., на 1950 р. залишилося тільки 350, інших
скоротили за наказом МАП. Асигнування на проведення робіт було також
скорочено – з 30 млн. у 1947 р. до 7 млн. у 1950 р. Паралельно з цим обмежувалися
тематичні завдання, було відмовлено у виготовленні деяких двигунів ДКБ, а їх
виробництво переводилося на Воронезький завод №154. Таким чином напрошувався
висновок щодо цілеспрямованості заходів МАП для ослаблення та унеможливлення
дослідницьких робіт на Запорізькому авіамоторному заводі [332, арк. 21].
Занепокоєння ситуацією було цілковито виправданим, адже упродовж
існування ДКБ на заводі з 1945 р. було проведено широкий спектр роботи.
Відповідно до Постанови №1409-622 сс від 26 липня 1946 р., бюро зобов’язувалося
створювати авіаційні двигуни малої та середньої потужності для гелікоптерів і
літаків легкомоторної авіації. За 4, 5 роки існування були створені авіадвигуни для
гелікоптерів та літаків легкомоторної авіації. Колектив розробив двигун АІ-26ГР,
який у 1947 р. був відзначений Державною премією. Окрім того, у зв’язку з
завданням керівництва держави забезпечити Радянську Армію та Військово-
Морські Сили СРСР сучасними літаками, Рада Міністрів СРСР видала Постанову №
1397-507 сс від 6 квітня 1950 р., відповідно до якої перед запорізькими
моторобудівниками було поставлено завдання створити новий авіаційний двигун М-
14Р у 260 к.с. для літака Як-12Р. Уже 3 грудня 1950 р. були завершені його стендові
випробовування з подальшим переведенням для серійного виробництва на завод №
154 [332, арк. 32]. Заступник міністра МАП М. М. Лукін, який на той час відповідав
за дослідне моторобудування країни, звернувся до керівництва області з
пропозицією не скорочувати кількості працівників ДКБ та не зменшувати обсягів
його роботи, що було проведено відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР з
питання функціювання дослідно-конструкторських організацій, а бюро при заводі
залишатиметься в м. Запоріжжі [332, арк. 18].