Упрощенная HTML-версия
35
РОЗДІЛ 2
Історія розвитку авіадвигунобудування в УРСР
1950-х – 1960-х рр.
2.
1.
Напрямки
науково-виробничої
діяльності
українських
авіадвигунобудівних підприємств та їх внесок у розвиток Аерофлоту СРСР у
1950-х – 1965-х рр.
Кінець Другої світової війни збігся із завершенням довгого процесу
проектування, виготовлення та випробовування всіх трьох типів газотурбінних
двигунів (ГТД) у світі. Турбореактивні, турбогвинтові та двоконтурні
турбореактивні двигуни стали провідним силовим устаткуванням військової та
цивільної авіації другої половини ХХ ст. Руйнівні наслідки війни завдали нищівного
удару по рівню наукового прогресу як УРСР, так і СРСР у цілому. Потрібно було
наздоганяти інші країни й щодо розвитку авіадвигунобудування. Внаслідок цього
було прийнято рішення використовувати досвід створення та виготовлення ГТД,
запозичений у іноземних фірм. У результаті в умовах важкого періоду для
народного господарства країни та дефіциту кваліфікованих працівників на
виробництві українське авіадвигунобудування протягом 1950-х рр. не тільки
перейшло від виготовлення поршневих до перших запозичених турбореактивних
двигунів, але й почало створювати та випускати свої серійні ГТД, що не
поступалися рівню світових стандартів [22, с. 207]. Конструювання та виробництво
авіаційних двигунів включає в себе складні операції різного типу, а кожна операція
може виконуватися великою кількістю методів. Уся робота повинна здійснюватися
як на професійному обладнанні, так і висококваліфікованими спеціалістами, яких на
виробництві не завжди вистачає. У звʼязку з цим для вирішення вузькоспецифічних
і важких проблем залучали науковців спеціалізованих установ регіонального і
загальнорадянського рівня [308; с. 183].
Великий внесок у розбудову авіаційного двигунобудування цього періоду
зробили запорізькі підприємства. У той самий час прихід 1950-х рр. Запорізькому
моторобудівному заводу № 478 приніс не тільки позитивні зрушення. Так, для