Упрощенная HTML-версия
148
лопаток завихрювача РД-45Ф, що підвищило продуктивність праці в 7-8 разів та
стало продовженням політики заводу, спрямованої на механізацію ручної праці. За
наказом МАП креслення виробу були направлені до Міністерства для подальшого
розповсюдження по споріднених підприємствах на аналогічні деталі [97, арк. 6].
У 1960 р. заступник начальника Центральної заводської лабораторії
П. О. Аверченко отримав авторське свідоцтво № 108905 на винахід
термоелектронного пристрою вимірювання товщини шару металевих покриттів,
розробив та впровадив у виробництво електронний пристрій для визначення
процентної місткості графіту в алюмографітованому шарі. Цей метод дав
можливість проводити 100 %-ий контроль деталей без їх руйнування. Окрім того,
запроваджений ним оптичний прилад дозволив оглядати та визначати придатність
деталей, розміщених всередині машини без їх пошкодження [114, арк. 2].
Вагомий внесок запорізьких авіадвигунобудівників у розвиток авіаційної
промисловості держави було високо оцінено на ВДНГ, що відбулася 1963 р. За
проектування двигуна АІ-20 та підвищення його експлуатаційної надійності кращі
конструктори були нагороджені дипломами та медалями. Так, срібні медалі
отримали конструктор В. О. Зленко, В. О. Лотарев, А. К. Пантелєєв та Л. О. Трайнін.
Бронзовими медалями були нагороджені В. В. Левченко, П. О. Прибильський,
Л. М. Смирнова та В. Є. Яковенко. Окрім того, О. Г. Івченка було відзначено
Почесним дипломом виставки, а саме конструкторське бюро нагородили Дипломом
1-го ступеня [42, арк. 1].
На початку 1960-х рр. при ДКБ було створено науково-технічну раду, яка
безпосередньо відповідала за проведення науково-дослідної роботи інженерного
складу бюро та співробітництво з науково-дослідними інститутами країни.
Керівником ради було обрано О. М. Зленка [44, арк. 1]. Основними завданнями,
поставленими перед членами НТР на найближчі роки, були: створення комплексної
силової установки для літаків, прискорення початку серійного виробництва двигуна
АІ-25 та вирішення питання підвищення економічності двигуна АІ-20 [44, арк. 3-4].
До речі, за результатами роботи членів ради, 1964 р. його ресурс було збільшено з
750 до 2000 годин. Подібні успіхи інженерів-конструкторів були відзначені на