Упрощенная HTML-версия
130
2.
Висвітлено конструювання двигуна, який отримав назву Д-18Т Це було
доручено ЗМКБ «Прогрес» під керівництвом В. О. Лотарева в кооперації з ВО
«Моторобудівник». Високі показники двигуна та його габарити потребували
вирішення складних технічних проблем. Роботи велися за участі провідних
інститутів країни: ЦІАМ, ВІАМ, НІАТ та Інституту механіки АН СРСР.
Проектування та доведення ДТРД здійснювалися з широким використанням
досягнень вітчизняної науки і техніки, а також досвіду закордонного
авіадвигунобудування зі створення надзвукових вентиляторів, високонапірних
компресорів, малогабаритних камер згорання, високотемпературних турбін, систем
регулювання, реверсування тяги і т. д. Незважаючи на тривалий час створення Д-
18Т, який тривав з 1966 по 1984 рр., двигун посів гідне місце не тільки в радянській
авіаційній промисловості, але й отримав визнання на міжнародній арені.
3.
Встановлено, що в 1970-х – початку 1990-х рр. на перший план вийшли
процеси, притаманні виробництву авіаційних двигунів, спрямовані на зниження
матеріаломісткості продукції, що випускається, економне витрачання сировини,
енергії, металу, а також упровадження низьковідхідних та безвідхідних технологій.
У результаті плідної роботи українських авіадвигунобудівників вдалося перейти на
якісно вищий рівень раціоналізаторської та винахідницької діяльності. Було
механізовано та автоматизовано дільниці основних цехів, що дозволило відійти від
ручної праці. Кроком уперед стало заснування відділу патентування
раціоналізаторських та винахідницьких пропозицій та відділу управління якістю
продукції. Для проектування двигунів із заданою тягою, питомою витратою палива,
надійністю та ресурсом було створено надзвичайно складний комплект
документації. Без ретельного документування процедур упровадження нових
технологій досягнути бажаного ефекту було неможливо. Тому для того, щоб знання
та досвід раціоналізаторів і винахідників збереглися на підприємстві, було
задокументовано всю інформацію, розробки та пропозиції.