Упрощенная HTML-версия
123
що український вчений підготував три покоління лікарів та науковців [93,
с. 169]. Серед його учнів були такі, що стали визначними авторитетами в
галузі лікарської хімії. Зокрема, це професори Еммануїл Форманек (1869–
1929), Карло Черни (1871–1922), Антонін Гамсік (1878–1922), Октавіан
Вагнер, Антонін Ріхтер, Карел Качл, Ян Шуля [97, арк. 155].
Діяльністю у Карловому університеті педагогічний доробок
І. Я. Горбачевського не обмежується, відомий професор пов’язаний з низкою
інших навчальних закладів, а саме Українським вільним університетом у
Празі, Українським високим педагогічним інститутом ім. М. Драгоманова у
Празі, Українською господарською академією у Подєбрадах, Українським
науковим інститутом у Берліні.
І. Я. Горбачевський, окрім діяльності в Карловому університеті, став
одним із засновників та постійних професорів, завідувачем кафедри й
ректором Українського вільного університету у Празі.
І. Я. Горбачевськиий та Український вільний університет.
Однією із
причин виникнення українських наукових закладів і установ за кордоном, у
тому числі УВУ, було зневажливе ставлення до української науки й культури
на окупованих землях: скасування українських кафедр у Львівському і
Чернівецькому університетах урядами Польщі та Румунії (як один з проявів їх
асиміляторської політики щодо українців), а також розформування
університетів радянською владою в УСРР і поступове зведення науки,
особливо гуманітарної, до ролі прислужниці тоталітарного більшовицького
режиму. Як зазначалося в зв'язку з цим в одному з меморандумів
Українського вільного університету (1923 р.), «коли на Великій Україні
замовкли святині української науки, а Львів не допустив української молоді
до університету, приневолюючи українську науку скриватися в підземеллю,
ціла українська суспільність звернула свою увагу на Прагу, де силою факту
утворилося середовище наукової праці за границею» [215, c.9].