Стр. 60 - isaeva-oi-k

Упрощенная HTML-версия

60
Науково-практична діяльність А. С. Бориневича поновлюється у 1920
році: перебуваючи на посаді завідувача міського статистичного бюро, вчений
приймає на себе обов’язки завідувача відділом демографії Губстатбюро (на
цій посаді він залишався до 1926 р.). Під його безпосереднім керівництвом
проводяться переписи 1923, 1926 рр., ведеться обробка та друк результатів
цих переписів, а також виходять з друку ґрунтовні статистико-демографічні
праці «Географический и статистический экономический очерк Одесской
губернии» (1921), «Города Одесской губернии» (1922), «Коммунальная
статистика по Одесскому комхозу» (1922). Після здійснення перепису 1923 р.
А. С. Бориневич готує до друку і аналітичне дослідження «Влияние войны и
революции (1914–1918) на состав населения 1923 г.», однак його друк не був
дозволений, ймовірно в зв’язку з викриттям кричущої втрати населення
внаслідок воєн, голодомору та інших демографічних катастроф, які
замовчувалися радянською владою. Певний час, одночасно з працею в
статистичних органах м. Одеси, А. С. Бориневич працював на посаді
професора у вищих навчальних закладах [199].
У січні 1923 року виповнилося 40 років від початку науково-
педагогічної та суспільної діяльності А. С. Бориневича. З нагоди цього в
місцевих газетах та бюлетенях Центрального Статистичного Управління
були поміщені статті, які містили біографічні відомості про Антона
Самійловича, а також які висвітлювали внесок вченого в статистико-
економічну науку і практику [4]. 24 січня 1923 року під головуванням
відомого одеського вченого-економіста Г. І. Тіктіна відбулося урочисте
святкування 40-річного ювілею в приміщенні Одеського Губстатбюро, яке в
пресі було охрещено як «свято російської статистики».
На святі були присутні представники різних установ та організацій
міста Одеси, статистичних установ різних міст СРСР, товариші та учні
вченого, представники вищих навчальних закладів Одеси (у тому числі і
ректор ОСГІ), члени наукових товариств [227-231]. Підсумовуючи виступи
присутніх з вітальними промовами, друковані органи по праву називали