Упрощенная HTML-версия
74
Висновки до розділу 2.
Ще в перші роки своєї педагогічної діяльності А. С. Бориневич виявив
себе як ініціативний, справедливий вчитель, зарекомендував себе як молодий
здібний педагог та організатор. Заслання до Східного Сибіру у 1879-1881 рр.
виявилося важким випробуванням для майбутнього вченого. Дослідження
епістолярної спадщини А. С. Бориневича свідчить про непересічну роль
самоосвіти в його житті, у формуванні світогляду, підтверджує вплив її на
вибір подальших напрямів діяльності, надає змогу простежити процес вибору
життєвих орієнтирів. Його формування як вченого розпочалося на
Харківщині завдяки здійсненню вміло поєднаної організаційної і
дослідницької роботи в галузі статистики і демографії.
Подальші життя і творча діяльність А. С. Бориневича
характеризувалися значними успіхами в організаційно-дослідницькій роботі
як статистика і демографа, унікальністю наукового доробку, виявленням його
активної громадянської позиції, активною громадсько-науковою і
професійною діяльністю. Високий професіоналізм, властивий йому високий
рівень синергізму, вміння надихати і мобілізувати творчий потенціал людей
на здійснення широкомасштабних науково-практичних проектів й інші
особисті якості стали тими чинниками, які вплинули на плідну діяльність
вченого з організації і становлення системних статистико-демографічних
досліджень в Одесі.
Проведена періодизація творчого шляху вченого дозволила виділити
такі її періоди й етапи, детально представлені у Додатку Е.
I. «Ранньоодеський» період (1873–1879). Навчання в гімназії та
Новоросійському університеті, педагогічна діяльність у технічному
залізничному училищі. II. «Сибірсько-Харківський період» (1879–1886).
1 етап: заслання у Східний Сибір (1879-1881); 2 етап: повернення з заслання і
перебування у Харківській губернії (1881–1886). III. «Херсонсько-Одеський
період» дорадянських часів (1886–1918). 1 етап: (1886–1887) – статистик у
Херсонському губернському статистичному бюро; 2 етап: (1887–1890) –