Упрощенная HTML-версия
5
ВСТУП
Актуальність теми
. Одним із пріоритетних завдань аграрної політики
України є раціональне господарювання і збереження природних ресурсів, які
визначають продовольчу безпеку держави та якість життя населення. Значну
допомогу у вирішенні цього питання можуть надати результати досліджень з
геоботаніки, основне завдання якої – визначення рослинного покриву як
важливого природного ресурсу, фіксування його сучасного стану та аналіз
тенденцій розвитку за геоботанічними картами, які дозволяють встановлювати
потенційні можливості рослинного покриву. Геоботаніка може обґрунтовувати
створення штучних фітоценозів, заповідних територій, режими вирубки лісу,
використання пасовищ та сіножатей.
Як свідчать галузеві фахові видання, геоботаніка як наука виникла у
XIX ст., а в Україні найбільшого розвитку набула у 20–80-х рр. ХХ ст.
Особливий інтерес становлять геоботанічні дослідження 20–30-х рр. минулого
століття, що характеризуються інтенсивними науковими розвідками
рослинного покриву, який ще не зазнав тотального техногенного навантаження,
а також створенням перших геоботанічних карт. Нещадна експлуатація
природних ресурсів та хімізація сільського господарства у ХХ ст. призвели до
викривлення історичної картини біоценотичного різноманіття. Її відтворення
сприятиме правильному застосуванню землевпорядниками геоботанічних
методів для відбору земель під орні угіддя (на основі індикаторних
властивостей рослин), під осушування, для проектування лісів.
У розвитку геоботанічного напряму біологічної науки ціла епоха пов’язана
з іменем видатного вченого, геоботаніка і ботаніко-географа, академіка АН
СРСР (1968 р.) Євгена Михайловича Лавренка (1900–1987). Геоботанічні
дослідження науковця, проведені ним у 20–30-х рр. ХХ ст. на території
України, сприяли зародженню вітчизняних наукових інституцій ботанічного та
ґрунтознавчого профілів, організації збереження заповідних територій.
Особливо великі його заслуги у дослідженні флори і рослинності аридних та