Упрощенная HTML-версия
33
передбачає конкретний підхід до подій і фактів, визначає етапи розвитку.
Обов’язковою умовою є розгляд явищ у контексті досліджуваної епохи. При
цьому враховано досвід, набутий у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Цей
принцип тісно пов’язаний із принципами об’єктивності, науковості,
системності та всебічного розвитку.
Усезагальним є принцип об’єктивності пізнання, і не тільки в розумінні
нескінченності процесу його наближення до дійсності, а й у значенні багатьох
теоретичних варіантів її висвітлення. Дотримуючись цього принципу, автор
прагнув виявити всі чинники, які визначали наукові погляди та впливали на
творчий шлях Є.М. Лавренка, оцінку його постаті в радянській та сучасній
вітчизняній фаховій літературі, ставлячи за мету відтворити правдиву
історичну картину. Принцип об’єктивності вимагає системності методології,
яка орієнтує дослідника на розкриття цілісності об’єкта.
Важливим складником теоретико-методологічної основи дослідження є
застосований автором принцип багатофакторності. У дослідженні використано
також принцип усебічності пізнання, який реалізується через комплексний
аналіз сукупності джерел, що стосуються громадської та наукової спадщини
академіка Є.М. Лавренка.
У процесі виконання дисертаційної роботи досліджено наукову діяльність
Є.М. Лавренка, з одного боку, як відомого вітчизняного геоботаніка,
природоохоронця, котрий значною мірою вплинув на розвиток ботанічної
думки свого часу, а з іншого – через призму впливу на його наукову творчість
тогочасної біологічної науки взагалі.
З метою реалізації дослідницьких завдань та глибокого пізнання
досліджуваного в дисертаційній роботі об’єкта, використовувалися
загальнонаукові методи, методи соціально-гуманітарного та історичного
значення.
Перші
передбачають
об’єктивність,
незаполітизованість,
світоглядний плюралізм, кваліфікацію та типологізацію. Із методів соціального
знання використано комплексний багатофакторний аналіз, системність,
синтетичні підходи наукознавства. Традиційні спеціально-історичні методи