Упрощенная HTML-версия
168
та Харківському університеті, де він став членом відомої природоохоронної
організації – Харківського товариства любителів природи. Паралельно з
навчанням майбутній академік почав свій трудовий шлях у ботанічних
установах та навчальних закладах – на посаді консерватора Гербарію
Харківського ботанічного саду, співробітника Харківського Ботанічного
інституту, асистента кафедри ботаніки Харківської медичної академії,
асистента кафедри ботаніки Харківського хеміко-фармацевтичного інституту,
де викристалізувалися основні його наукові інтереси (геоботаніка, систематика
рослин, історія флори і рослинності, охорона природи).
ІІ період (1925–1934 рр.) – науково-організаційна та педагогічна діяльність
Є.М. Лавренка в науково-дослідних установах та навчальних закладах
Харківщини – науково-дослідній кафедрі ґрунтознавства при Харківському
сільськогосподарському інституті, на посаді завідувача Гербарію Харківського
ботанічного саду, завідувача Гербарію та відділу геоботаніки Українського
інституту прикладної ботаніки, завідувача Секції геоботаніки Українського
інституту ґрунтознавства, старшого наукового співробітника Всесоюзного
науково-дослідного інституту агролісомеліорації та лісового господарства,
члена Харківської філії Ботанічного інституту ВУАН, доцента та професора
кафедри ботаніки Харківського сільськогосподарського інституту, професора
кафедри морфології і систематики рослин Харківського державного
університету, де він набув авторитету як геоботанік та систематик завдяки
унікальним узагальнюючим роботам і картам з рослинності України, створеним
самостійно та в співавторстві з колегами вперше для цієї території. Нами
узагальнено та введено до наукового обігу маловідомі факти з біографії вченого
стосовно його діяльності у складі Сільськогосподарського наукового комітету
України та Українського комітету охорони пам’яток природи.
ІІІ період (1934–1987 рр.) – діяльність ученого в Ботанічному інституті
ім. В.Л. Комарова АН СРСР – є найбільш тривалим, тому умовно нами
виділено в ньому три етапи: 1934–1941 рр. – довоєнний етап характеризується
підвищенням авторитету Є.М. Лавренка, набутому ще за часів роботи в Україні,