Упрощенная HTML-версия
167
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення значимості внеску
вченого у вирішення наукової задачі, що полягає у визначенні основних
тенденцій розвитку ботанічної науки в 20–80-х рр. ХХ ст., яка формувалася у
вітчизняних науково-дослідних установах, окреслено роль академіка
Є.М. Лавренка в організації геоботанічних і природоохоронних досліджень
цього періоду. У результаті виконаного дослідження зроблено висновки, які
виносяться на захист.
1. Ім’я визначного українського та радянського вченого – доктора
біологічних наук, професора, академіка АН СРСР Є.М. Лавренка вперше стало
об’єктом дисертаційного дослідження. Аналіз сучасного стану наукової
розробки основоположних проблем теми дисертаційної роботи засвідчив
відсутність комплексних фундаментальних досліджень наукової та
організаційної діяльності вченого, а опубліковані праці є однотипними й не
повністю розкривають життєвий і творчий шлях Є.М. Лавренка. За
результатами аналізу джерельної бази встановлено, що у своїй сукупності
зазначені групи джерел складають багату і різноманітну сукупність
документального забезпечення проблеми дослідження. Завдяки комплексному
їх використанню вдалося досягти мети дисертаційного дослідження – показати
значення концептуальних засад творчої спадщини вченого для розвитку
біологічної науки.
2. Комплексне дослідження життєвого, передусім творчого шляху та
наукової спадщини Є.М. Лавренка в українській та світовій історіографії дало
змогу вперше здійснити періодизацію науково-організаційної та педагогічної
діяльності вченого:
І період (1910–1925 рр.) – навчання, формування світогляду і сфери
наукових поглядів дослідника, на які значний вплив мали батько, викладачі
Харківського університету В.М. Арнольді, К.М. Залеський, П.П. Сушкін,
В.І. Талієв, колеги Г.М. Висоцький, М.І. Котов, Г.І. Ширяєв. Перші наукові
зацікавлення Є.М. Лавренка проявилися під час навчання у Харківській гімназії