Упрощенная HTML-версия
156
До 100-літнього ювілею Є.М. Лавренка співробітниками Ботанічного
інституту опубліковано його спогади про ботанічне оточення геоботаніків і
флористів, з якими він працював або зустрічався. Автор у публіцистичному
стилі висвітлив епізоди, іноді маловідомі, з біографій нині відомих учених,
виділених у підрубрики «Ботаники Харькова» (Г.М. Висоцький, Н.О. Десятова-
Шостенко, М.В. Клоков, М.І. Котов, Ф.Я. Левіна, О.А. Яната) та «Киевские
ботаники» (Д.К. Зеров, Ю.Д. Клеопов, Б.М. Клопотов, А.С. Лазаренко,
А.М. Окснер, О.В. Фомін, В.В. Фінн), а також його учителів і старших
товаришів В.М. Арнольді, О.А. Коршикова, Й.К. Пачоського, П.П. Сушкіна,
В.І. Талієва, Г.І. Ширяєва [79, с. 140–156].
Результати дослідження свідчать, що Є.М. Лавренко виявив себе як
кваліфікований історик ботанічної науки, що донині залишалося
невисвітленим. Учений, застосувавши проблемно-хронологічний, конкретно-
історичний та порівняльний аналіз,
об’єктивно розкрив внесок персоналій,
установ та організацій у розвиток науки, здійснив періодизацію історії
геоботаніки, функціонування Всесоюзного ботанічного товариства та ін.
3.4. Наукова школа академіка Є.М. Лавренка
Є.М. Лавренко був не лише знаним ученим, дослідником, а й здібним
учителем, який зумів передати свої знання, ідеї послідовникам, аспірантам,
студентам. Упродовж усього творчого шляху він вів активну педагогічну
діяльність, розробляв нові курси, публікував методичні посібники, зміцнюючи
зв’язок передових досягнень науки з освітою.
Як вже зазначалося, активною викладацькою діяльністю Є.М. Лавренко
займався в освітніх закладах Харківщини. Упродовж 1929–1934 рр. він
працював доцентом кафедри ботаніки (морфології і систематики), а згодом
професором кафедри ботаніки Харківського сільськогосподарського інституту
[95, арк. 2], для студентів якого розробив програми, плани навчальних курсів з
геоботаніки, географії, анатомії, морфології і систематики рослин, з