Упрощенная HTML-версия
149
вимагати»). Таку суспільну пасивність вчений пояснював загальною
атмосферою застою, що гнітюче оповила Російську Імперію. Тому він
вітав будь-який захід, що гуртував людей, розбуджував їхню думку [170,
с. 164].
Значною мірою цьому сприяли заходи, пов’язані з підготовкою і
відкриттям у 1891 р. у Полтаві за ініціативою В.В. Докучаєва
Природничо-історичного музею губернського земства - сучасного
Полтавського краєзнавчого музею. Про ці наміри він вперше доповів на
засіданні Ґрунтової комісії при І відділенні Вільного економічного
товариства у Санкт-Петербурзі 13 грудня 1890 року, зазначивши що
«...асигнування Полтавським земством 3000 крб. на устрій у Полтаві
земського
природничо-історичного
музею
за
зразком
Нижньоновгородського. Заснування музею є одним із результатів
дослідження Полтавської губернії у ґрунтово-геологічному та
геоботанічному відношеннях, які закінчуються нині» [92, с. 94].
В.В. Докучаєв бачив роль та місце музею у популяризації
природничо-історичних досліджень краю, особливо тих, які пов’язані з
вивченням ґрунтів. При цьому він відмічав, що саме «Музей, лише
музей, може відкрити дослідникам очі» [92, с. 267]. Ці слова стали
віщими щодо Полтавською краєзнавчого музею.
В основу закладу лягли природничі колекції, зокрема ґрунтові та
геологічні, зібрані учасниками Полтавської експедиції в усіх повітах
губернії і надіслані з Петербургу після їх дослідження. Це понад 4 тис.
зразків ґрунтів, близько 500 зразків гірських порід, а також колекція
потретинних молюсків (32 види), зібрана учасниками експедиції у лесі,
валунній глині та прісноводному мергелі у 10 повітах губернії і
визначена доктором Беттером [94, 174]. В основу ботанічного відділу
музею був покладений гербарій полтавської флори, складений
А.М. Красновим (862 екземпляри).
Про те, що В.В. Докучаєв не тільки піклувався, а й ретельно