Упрощенная HTML-версия
147
р.) порушувалося на засіданнях Комісії зі створення УАН. Підсумком
обговорення стало внесення уточнень до § 21 першого «Статуту УАН»
такого змісту: «... всі видання Академії обов’язково повинні
опубліковуватися українською мовою. Якщо автор забажає, Академія
друкує ту ж саму статтю одночасно такими мовами, якими хоче автор:
французькою, німецькою, англійською, італійською та латиною». У
виняткових випадках дозволявся друк іншою мовою, крім зазначених
п’яти, але тільки за рішенням загальних зборів Академії і тиражем, що
не перевищує однієї четвертої частини тиражу всього видання
українською мовою. До речі, такий підхід зберігався і при владі
більшовиків (лютий – серпень 1919 року).
Заради справедливості слід зауважити, що В.І. Вернадський та
інші члени Академії – Ф.В. Тарановський, С.П. Тимошенко,
Н.Ф. Кащенко – вважали цю норму «не справедливою, бо вона
погіршувала умови для російського мови, порівняно з англійською,
німецькою та французькою, і була недоцільною в інтересах поширення
наукових
видань
Української
Академії
наук».
Академіка
В.І. Вернадського у «мовній проблемі» наукової діяльності як УАН, так і
СГНКУ «обурювала» наявність «привілеїв» німецькій мові порівняно з
російською, а отже, як він вважав, – домінування однієї культури над
іншою, з цієї причини для В.І. Вернадського, справжнього патріота своєї
вітчизни, такий підхід був неприйнятним. Без сумніву, така ситуація
була джерелом ускладнень і незручностей у роботі В.І. Вернадського,
тому реакція академіка на те, що відбувається, була негативною, а
запропоновані умови – неприйнятними [31, с. 85].
29 червня 1929 року відбулися нові вибори в дійсні члени ВУАН.
Переглядаючи список обраних дійсних членів академії, потрібно
звернути увагу на те, що вітчизняна сільськогосподарська наука вперше
отримує досить значну кількість академіків. Серед них: М.М. Холодний,