Упрощенная HTML-версия
138
республіці та репрезентація за кордоном за багатьма ознаками відповідає
суті академічної науково-координуючої установи сучасного типу.
Сільськогосподарський вчений комітет вже у 1919 році мав розгалужену
структурну систему. Станом на 1924 р. діяли: 16 секцій (економічна,
метеорологічна, секція дослідної сільськогосподарської справи, хімічна,
секція ґрунтознавства, ботанічна, зоологічна, секція боротьби з
шкідниками, народного сільськогосподарського побуту, рільництва,
садівництва
та
городництва,
лучного
господарства,
сільськогосподарської
освіти,
популяризації
та
видавництва,
меліораційна, лісова, технічна), 9 підсекцій (служби погоди, преси та
видавництва, шкільної сільськогосподарської освіти, позашкільної
сільськогосподарської освіти, сільськогосподарської промисловості,
термінологічна,
сільськогосподарського
машинобудування,
сільськогосподарського будівництва, ентомологічна).
Крім того, існувало 9 бюро, а саме: бюро лісової ентомології,
бджільництва, рибознавства, насіннєзнавства, лікарських рослин,
бур’янів, фітопатологічне, флористичне, музейне, редакційно-
видавниче, бібліотечно-бібліографічне, закордонних зносин, сітки
кореспондентів, термінологічне. Працювали комісії: боротьби з
посухою, тютюнництва, дослідної справи, охорони природи, районізації.
Окремо слід відмітити досягнення секції ґрунтознавства під
керівництвом професора Г.Г. Махова, яка видала першу синтетичну
«Мапу ґрунтів України» і 10 томів «Матеріялів дослідження ґрунтів».
Завдяки діяльності ботанічної секції побачили світ такі праці, як
«Ботанічно-географічне районування України», «Фльора України». Нове
покоління вчених, багато з яких завдяки новій системі влади вийшли із
селян, гуртувалося в СГНКУ навколо таких відомих постатей, як
С.Л. Франкфурт,
О.А. Яната,
С.Ф. Веселовський,
А.О. Сапєгін,
К.К. Гедройц,
М.М. Кулешов,
О.І. Душечкін,
А.А. Бичихін,
В.В. Колкунов, Г.І. Танфільєв, Є.П. Вотчал, Б.М. Рожественський,