Упрощенная HTML-версия
347
5.2 Часткова механізація технологічних процесів на тваринницьких
фермах
На підставі аналізу документальних джерел встановлено, що період 1921–
1955 років позначився розробленням основ механізації найбільш трудомістких
виробничих процесів і технологічних циклів галузі тваринництва. Він охопив
кілька етапів, розглянемо більш детально особливості соціально-економічної та
політичної кон’юнктури, а також наукового забезпечення галузі на кожному з
них. Так, після жовтневого перевороту 1917 р. та Першої світової війни виробничі
сили сільського господарства були підірвані, транспортні шляхи зруйновані,
посівні
площі
та
поголів’я
худоби
значно
скорочені.
Обсяги
сільськогосподарського виробництва у порівнянні з 1913 р. скоротилися вдвічі.
Не вистачало плугів, борін та інших сільськогосподарських знарядь, їх
виробництво в 1920 р. склало лише 2–4% довоєнного рівня
с. 21].
Першого квітня 1921 р. прийнято декрет РНК РРФСР «Про
сільськогосподарське машинобудування», згідно з яким визначено підприємства,
між якими розподілялися виробничі будівлі. Розвиток сільськогосподарського
машинобудування планувалося здійснювати за принципом масового виробництва
та спеціалізації. Створено державний керівний орган галузі – Головне управління
сільськогосподарського машинобудування (Головсільмаш). У 1921–1922 роках в
УСРР організовано трести: Укртрестсільмаш у Харкові і Південний сільмаштрест
у Запоріжжі, які об’єднали більше 20 заводів, що уціліли після революційних і
воєнних подій. З метою централізації сільськогосподарського машинобудування і
ведення єдиної технічної політики обидва трести в 1924 р. були об’єднані в
Укртрестсільмаш з його розміщенням у Харкові. Трестами було проведено значну
роботу зі спеціалізації заводів на випуску певного виду продукції, що дозволило
значно скоротити номенклатуру обладнання. Було відібрано кращі зразки
сільськогосподарської техніки, створеної на вітчизняних підприємствах в
дореволюційний період, розроблено більш досконалі конструкції машин на
кінській тязі
с. 218–219].