Упрощенная HTML-версия
60
культуру можливо успішно вирощувати на полях Східного Сибіру, про що
свідчили результати дослідної станції Красноярського краю. Вивчивши
досвід та агротехніку культури трав, учений зазначав, що це питання
недостатньо розроблене в масштабах країни.
Комплексно підійшовши
до
вивчення
значення
люцерни,
М.М. Кулешов дослідив історію поширення цієї культури; її ботаніко-
систематичні дані; екологічні типи жовтої люцерни та їх використання,
дикорослі види люцерни, а також узагальнив результати робіт із люцерною
сибірських дослідних установ (Сибірський НДІ зернового господарства,
Мінусінське дослідне поле, Приєнісейська (Красноярська) і Камалинська
дослідні станції, Тулунська дослідна станція та інші дослідні установи
Передбайкалля, Бурят-Монгольська (Онохойська) дослідна станція та інші
дослідні установи Забайкалля). Це дозволило вирішувати проблеми
вирощування культури люцерни у Східному Сибіру (вибір сорту та місця для
сівби, попередники, способи, терміни та норми сівби, догляд за полем та час
укосу)
.
Глибоко переконаний у тому, що не має насіння з поганою схожістю, а
є невдало організоване насінництво, вчений розширив роботу з дослідження
насінництва Східного Сибіру та його покращання. До цієї роботи було
залучено Іркутську та Красноярську насіннєві лабораторії.
В Іркутській лабораторії роботу виконували М.П. Архангельський
(1932–1933) та М.М. Кулешов (1933–1935), у Красноярській – А.П. Ренгартен
(1932–1933) та М.Н. Аблина (1934). Роботу з пророщення численних проб в
Іркутській лабораторії виконували Г.А. Корнієнко та Є.М. Волкова.
Комплекс досліджень проводили за фінансової підтримки
Східносибірського крайового земельного управління. Досліджено насіння
культури моркви, енергію проростання та схожість посівного зерна хлібів
(пшениця, овес, ячмінь). Для визначення потенційної схожості застосовували
методику Всесоюзного інституту рослинництва. Складено таблиці з енергії
проростання та схожості зернових хлібів краю за 1931–1935 рр. Визначено,