Упрощенная HTML-версия
54
М.М. Кулешов
працює
на
селекційній
станції
Петровської
сільськогосподарської академії в Москві під керівництвом не менш
видатного вченого Д.Л. Рудзинського, на той час директора станції. У 1913 р.
ця станція отримала офіційне визнання й була прийнята на утримання
держбюджету. Отже селекційні дослідження виконували системно на
найвищому тогочасному науковому рівні. Слід зазначити, що у
Д.Л. Рудзинського можна було багато чому навчитися, адже він як
висококваліфікований вчений-селекціонер за 20 років на цій станції вивів
13 сортів озимої пшениці, 11 – вівса, 11 – гороху, 18 – картоплі, 1 – льону-
довгунцю. Для розробки теоретичних основ селекції та оцінки селекційних
зразків організував цитологічну, хімічну й борошно-хлібопекарську
лабораторії
.
Також у зимовий період 1913–1914 рр. М.М. Кулешов працював у
Бюро з прикладної ботаніки в Петербурзі під керівництвом завідувача
Р.Е. Регеля. За час завідування останнього Бюро розгорнуло широку
діяльність. «Работы по изучению хлебов, сорных и луговых трав Российской
Империи с 1910 г. продвинулись в Бюро настолько, что в Бюро могли быть
допущены годовые практиканты Департамента земледелия для подготовки к
научно-опытному делу по этим специальностям», зазначено у доповіді
Р.Е. Регеля
. «Часть лиц занимались в Бюро временно: Н.И. Вавилов
(1911–1912 гг. – по пшенице), Л.П. Бреславец (1913–1914 гг. – по генетике),
Н.Н. Кулешов и А.Г. Лорх (оба в 1914 г. – по пшенице, ячменю, овсу),
К.Г. Ренард (1911–1912 гг. – по ячменю) и др.»
.
Увібравши цінний досвід видатних учених, М.М. Кулешов остаточно
сформувався як науковець із визначеними пріоритетними напрямами в галузі
агрономії та ботаніки. У цей період він виконує 20 експериментальних робіт,
в основному з питань вирощування кукурудзи. Маючи перші успіхи, починає
описувати їх результати в наукових працях, статтях, розглядаючи проблеми
вирощування вики та еспарцету
, аналізує діяльність та значення