Упрощенная HTML-версия
24
земельними органами проводилося мікрорайонування, встановлення
сівозмін, складання виробничих планів колгоспів та їх спеціалізація [42].
Чільне місце в історіографії сільськогосподарської дослідної справи в
Україні належить фундаментальним дослідженням члена-кореспондента
НААН В.А. Вергунова. Концепція автора щодо визначальних засад
розвитку історії аграрної науки, еволюції сільськогосподарської наукової
думки становить вагомий інтерес не тільки для дослідників історії науки
України, а й світу [43-48].
Питання історії розвитку агроґрунтознавства та оцінки наукової
діяльності вчених, які відіграли важливу роль у його розвитку, висвітлюють
у своїх працях О.М. Гринченко, В. І. Канівець, Д. Г. Тихоненко,
Д. І. Ковалишин, Е. Г. Дегодюк, В. Ф. Сайко, Г. А. Мазур та ін. [49-60].
Однак взагалом означені автори торкаються досліджуваної нами теми
фрагментарно, зокрема недостатньою мірою розкривають проведення
дослідних робіт з питань агроінвентаризаційних досліджень ґрунтів України
у 1932-1933 роках, подають суперечливу інформація щодо організації
окремих науково-дослідних установ галузі тощо.
Отже, огляд наукової літератури з проблеми наукового забезпечення
вітчизняного агроґрунтознавства, зокрема широкомасштабних досліджень
ґрунтів у 1930-1960-х рр. як однієї з його складових, дозволяє зробити
висновок, що, незважаючи на значне збільшення кількості наукових праць
на цю тему, окремі аспекти залишаються майже невисвітленими, певні
напрями - дискусійними. Таким чином, тільки подальша копітка архівна
праця та історіографічні розробки сприятимуть більш глибокому вивченню
цієї проблеми.
1.2. Характеристика джерельної бази
При дослідженні поставленої проблеми використано широке коло
джерел, різних за походженням, формою, ознаками і змістом. Це архівні