Стр. 78 - kovalenko-np-d

Упрощенная HTML-версия

78
землеробські знання набули наукового змісту та нагромаджувались за
допомогою записів, зокрема, про це є відомості у Вавилоні, Сирії, Єгипті
[305, с. 28]. Передумовою зародження знань про чергування культур стали
гуманітарні знання, які набули свого первісно-наукового розвитку у працях
вчених та письменників античного світу [300, с. 3]. Зокрема, давньогрецьких:
поета Гесіода (кінець VIII – початок VII ст. до н. е.), письменника Еврипіда
(480–406 рр. до н. е.), філософа Арістотеля (384–322 рр. до н. е.),
основоположника ботаніки Теофраста (372–287 рр. до н. е.) [313, с. 33]. У цей
період зароджується вчення про чергування трав, хлібних злаків, бобових і
овочевих культур у двопільних та трипільних сівозмінах. У ІІІ–І ст. до н. е. в
Стародавньому Римі теоретичні основи чергування культур із застосуванням
зелених (гірчиця, люпин) та мінеральних (зола) добрив розробляли видатні
тогочасні натуралісти: Марк Порцій Катон (234–149 рр. до н. е.), Марк
Теренцій Варрон (116–27 рр. до н. е.), Публій Вергілій Марон (70–19 рр. до
н. е), Луцій Юній Модерат Колумелла (І ст.) [311, с. 28].
Зародження знань про чергування культур на теренах України
розпочалося у V–III тис. до н. е. в умовах Трипільської культури [80, с. 10],
відкритої у кінці ХІХ ст. українським археологом В. В. Хвойкою, із
застосуванням двопільних сівозмін примітивних систем землеробства –
вирубно-вогневої та перелогової (1 – переліг, 2 – зернові культури) [87, с. 20].
За свідченнями давньогрецьких істориків Геродота (між 490 і 480 –
бл. 425 рр. до н. е.) і Страбона (64–24 рр. до н. е.) землеробські традиції
закріплювались у подальші періоди, зокрема у кінці І тис. до н. е. – на
початку І тис. н. е. – в умовах Скіфської, Зарубинецької та Черняхівської
культур [337, c. 54–55]. Крім вищезазначених почали використовувати
сівозміни екстенсивної зерно-парової системи землеробства із застосуванням
парового обробітку ґрунту: двопільні (1 – пар, 2 – озиме жито або пшениця)
та трипільні (1 – пар, 2 – озимі зернові, 3 – ярі зернові; 1 – пар, 2 – пар, 3 –
овес або ячмінь) [456]. Чергування озимих та ярих зернових у трипільних
сівозмінах зерно-парової системи землеробства з використанням 66,6%