Упрощенная HTML-версия
77
РОЗДІЛ 2
НАУКОВЕ ПІДҐРУНТЯ СТАНОВЛЕННЯ СІВОЗМІН У СИСТЕМАХ
ЗЕМЛЕРОБСТВА
Наукове підґрунтя становлення сівозмін у системах землеробства
залежить
від
суспільно-політичних,
соціально-економічних,
загальнонаукових,
теоретико-методологічних,
інституціональних
та
технологічних чинників; ґрунтується на узагальненні пріоритетних наукових
напрямів та оцінці внеску окремих вчених, галузевих науково-освітніх
закладів і науково-дослідних установ, сільськогосподарських товариств
землеробського напряму та з’їздів у опрацювання та поширення наукових
знань про сівозміни на території сучасної України, що входила до складу
Російської імперії.
2.1. Зародження знань про чергування культур
Елементи агрономічних знань виникли ще у кам’яному віці (палеоліт)
близько 50 тис. років тому і нагромаджувались з часів доместикації рослин у
період мезоліту [80, с. 9]. Упродовж багатьох століть неоліту людство
стихійно розвивало окремі агрономічні узагальнення, що стосувались
закономірностей росту і розвитку рослин, їх оцінювання за зовнішніми
формами, походженням та якістю [323, с. 25]. Витоки землеробства
починаються з долини Йордану і датуються Х–ІХ тис. до н. е. [854]. На
території Європи зародження землеробства відбулось набагато пізніше у VІ–
III тис. до н. е. і характеризувалось впровадженням сівозмін з луками,
пасовищами та удобренням ріллі, виникли перші уявлення про роль
ґрунтових умов у живленні рослин [297; 302].
Землеробський досвід людства поступово нагромаджувався на основі
практики і передавався від покоління до покоління спершу усно, як і
народний фольклор. Із виникненням писемності у III–ІІ тис. до н. е.