Упрощенная HTML-версия
40
розвиток теоретичних та методологічних основ сівозмін відомих українських
вчених. Якщо у попередніх періодах визначення еволюції галузевої наукової
думки здійснювали переважно вчені-аграрії, то в останні десятиріччя вона
стала предметом досліджень українських істориків науки, що сприяє
об’єктивному та цілісному відтворенню її окремих процесів і
закономірностей, забезпеченому запровадженням власне історичних методів
та підходів.
Однак у більшості праць відображено лише окремі періоди або аспекти
еволюції вітчизняної галузевої наукової думки. Потребують доопрацювання
періодизації розвитку вітчизняної галузевої науки та дослідної справи, які не
враховують
вплив
соціально-економічних,
суспільно-політичних,
загальнонаукових чинників, внутрішніх закономірностей її розвитку,
пов’язаних з нагромадженням нових знань та їх систематизацією,
специфікою теоретизації та концептуалізації. Суперечливими є відомості
щодо динаміки її домінантних наукових напрямів, відсутні повні дані
стосовно базових вчень. До цього часу належним чином не осмислено
наукові здобутки багатьох українських вчених, не окреслено шляхи їхнього
використання на сучасному етапі розвитку землеробства. Не виконано
комплексних досліджень з еволюції методологічних основ сівозмін, їх ролі у
становленні та розвитку галузевого наукового знання.
Таким чином, узагальнюючих праць, які б забезпечували цілісний
науково-історичний аналіз еволюції теорії, методології та практики
впровадження сівозмін у землеробстві України, внесок галузевих ВНЗ, НДІ,
дослідних станцій та полів, наукових шкіл і центрів, а також окремих вчених
у розроблення її наукових основ ще не представлено, що зумовлює
актуальність дослідження автора. Важливим є не тільки комплексне й
системне дослідження еволюції теорії, методології та практики застосування
сівозмін упродовж більше півтора століття: від другої половини ХІХ – до
початку XXІ ст., а й необхідність впровадження до наукового обігу