Упрощенная HTML-версия
327
спостереженням і науково поставленим експериментом виникла проміжна
форма – виробничий дослід. У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. місце
основного методу дослідження в землеробстві посів експериментальний
дослід,
який
еволюціонував
від
лабораторного,
вегетаційного,
лізиметричного – до польового.
Дослідження агрофіоценозів набувають наукової та практичної
цінності, коли повністю відповідають основним вимогам у методиці,
найважливішими з яких є дотримання правил доцільності, типовості та
точності польового досліду; принципу єдиної відміни між варіантами;
придатності умов для виконання досліду; можливості відтворення
результатів досліджень за однакових умов та методики; можливості
впровадження додаткових дослідних і контрольних варіантів; виконання
досліджень з районованими та перспективними сортами і гібридами;
виконання обліку супутніх спостережень; наявності необхідної документації;
визначення взаємозалежності та взаємозумовленості спостережень. Важливе
місце у методиці польового дослідження сівозмін, що впливають на
зменшення похибок, займають її основні елементи: кількість варіантів у
схемі досліду, площі дослідних ділянок і захисних смуг, форма дослідних
ділянок та їх орієнтація на місцевості, повторення досліду, розміщення
варіантів і повторень у досліді, методика спостережень, аналізів та обліків.