Упрощенная HTML-версия
213
кількістю полів. Однак, основним їх недоліком була недостатня
обґрунтованість ознак, що відрізняють одну групу сівозмін від іншої; не
зовсім чітке встановлення меж між цими групами та вибірковість
класифікації розповсюджених у цей період кормових і травопільних сівозмін.
При освоєнні травопільних сівозмін у 1950 р. посівні площі зернових
культур скоротилися у порівнянні з 1930 р. на 2,3 млн. га, а посівні площі
багаторічних трав збільшилися на 1,25–1,54 млн. га, порівняно з 0,5 млн. га у
1930 р. Хоча масове застосування бобово-злакових травосумішок
забезпечило тваринництво високобілковими повноцінними кормами, однак
насильницьке впровадження травопільних сівозмін без врахування ґрунтово-
кліматичних умов зруйнувало оптимальну структуру посівних площ та
раціональні сівозміни. Стрімке зменшення посівних площ зернових культур
призвело до стрімкого зниження виробництва зерна у 1950 р., порівняно з
1940 р., на 5,9 млн. т.
Застосування плодозмінних сівозмін із стараннішим механізованим
обробітком ґрунту, широким та систематичним внесенням органічних і
мінеральних добрив, комплексних засобів захисту культур забезпечило
підвищення рівня родючості ґрунту та збільшення виробництва зерна у
1955 р., порівняно з 1950 р., на 12,0 млн. т. Впровадження ґрунтозахисних
сівозмін, в яких смугове розміщення багаторічних трав чергують з посівами
однорічних культур і розміщують на схилах до 5
о
із застосуванням упоперек
схилу плоскорізного обробітку ґрунту – до 7
о
, сприяло захисту ґрунтів від
вітрової та водної ерозії.
3.4. Інтенсифікація
агрофітоценозів
у
напрямі
зональної
спеціалізації в 1956–1990 рр.
Соціально-економічні умови для інтенсифікації агрофітоценозів у
напрямі зональної спеціалізації наукових досліджень в 1956–1969 рр.
визначилися розробленою ще в довоєнні роки інвестиційною політикою, яка