Упрощенная HTML-версия
93
рішенням Президії Верховної Ради СРСР академіка А.О. Сапєгіна
нагороджено медаллю «За доблестный труд во время Отечественной войны»
як наукового працівника, який самовіддано працював заради перемоги у
Великій Вітчизняній війні [51].
Із наукових джерел відомо, що донька А.О. Сапєгіна Жанна, яка мала
серйозні проблеми із здоров’ям, одразу після закінчення війни померла [230],
однак точний час (ймовірно до весни 1946 р.) встановити не вдалося. Архівні
джерела свідчать про те, що на початок 1946 р. сам учений теж уже важко
хворів [13]. Так, у характеристиці на директора Інституту ботаніки АН УРСР
академіка Андрія Опанасовича Сапєгіна, підписаній 8 березня 1946 р.
головою Відділення біологічних наук АН УРСР академіком Д.К. Третяковим,
вказано: «Выдающиеся организационные способности А.А. Сапегина тесно
связаны с его творческой научной и активной общественной деятельностью.
Это дало возможность продолжительное время до дней его тяжелой болезни
занимать ему должности Вице-Президента, Председателя Плановой
Комиссии АН УССР, а в последнее время – Директора Института Ботаники
АН УССР» [13, арк. 86]. Погане самопочуття після повернення до Києва
перешкоджало активній праці А.О. Сапєгіна [51, арк. 73]. 8 квітня 1946 р.
його не стало. Похований академік А.О. Сапєгін на Байковому кладовищі.
Виняткова працьовитість А.О. Сапєгіна, його наполегливість і
відповідальність, а також постійне прагнення поєднувати результати
наукових досліджень із практичними застосуваннями сформували
непересічність його особистості не тільки як талановитого керівника установ,
але і як видатного організатора науково-дослідницьких робіт, який вживав
усіх можливих заходів для успішної роботи наукових закладів.
Висновки до розділу 2
1. Життєвий шлях, наукова, освітня й організаційна діяльність
А.О. Сапєгіна як видатного вітчизняного вченого у сучасній історіографії