Упрощенная HTML-версия
79
У 1936 році А.О. Сапєгін продовжує дослідження з радіаційної
селекції, розробляючи методи експериментального мутагенезу та
зумовлюючи спадкові зміни у пшениці [212].
25 грудня 1936 р. учений бере активну участь у ІV сесії ВАСГНІЛ, на
якій його колеги, які долучилися до дискусії щодо впровадження яровизації у
форматі, запропонованому Т.Д. Лисенком, аргументовано спростовували
селекційні пропозиції та підходи Т.Д. Лисенка. А.О. Сапєгін також виступив
на сесії з доповіддю, в якій підтримав генетику як наукову основу
селекційної роботи [213].
У 1937 р. в Академії наук УРСР у зв’язку з відновленням учених
ступенів кандидата та доктора наук за постановою Ради Народних Комісарів
СРСР від 13 січня 1934 р. проводили підтвердження ступенів докторів наук
академікам АН УРСР. 19 травня 1937 р. на засіданні Президії Академії наук
УРСР було підтверджено вчений ступінь доктора біологічних наук академіка
А.О. Сапєгіна [51, арк. 3] (додаток В).
В Інституті генетики АН СРСР А.О. Сапєгін як заступник із наукової
роботи готував численні наукові звіти інституту [214], виконував обов’язки
відповідального редактора збірника «Труды Института генетики» [215].
Продовжуючи продуктивно працювати в Інституті генетики АН СРСР [216],
академік А.О. Сапєгін проводив щораз більше своїх дослідів в Інституті
ботаніки АН УРСР [217-220].
У 30-ті роки XX ст. в Інституті генетики АН СРСР як одному з
найбільш передових науково-дослідних центрів у світі працювало багато
видатних учених. Проте в умовах постійного кон’юнктурного і морального
тиску на його директора, академіка М.І. Вавилова, який чинили і партійно-
державні структури, і прихильники теорії Т.Д. Лисенка, науковцям інституту
(як і Всесоюзного інституту рослин) стає дедалі складніше проводити
дослідження. Політизація діяльності вчених, публічне цькування тих, хто мав
відмінну від офіційної позицію, невмотивована і нефахова критика їхніх
досліджень, арешти, після яких мало хто повертався, послідовно знищували