Упрощенная HTML-версия
75
В. Балицьким [199], а рішенням судової трійки при Колегії ДПУ УРСР від 14
липня 1931 р. розглянута справа Одеського оперативного сектора на
професора А.О. Сапєгіна. Судова трійка постановила справу припинити,
А.О. Сапєгіна звільнили з-під варти. Невдовзі вчений повернувся до
інституту.
За час відсутності А.О. Сапєгіна було призначено нового директора, а
також змінено статус інституту на Філію Українського інституту генетики
[39, 84]. Проте А.О. Сапєгін не боровся ні за втрачену посаду, ні за
повернення статусу інституту. Несправедливий арешт, а також смерть сина
Льва Андрійовича (талановитого й перспективного молодого вченого, який
також працював в інституті) остаточно позбавили його сил. У 1932 р.
А.О. Сапєгін приймає пропозицією академіка М.І. Вавилова і погоджується
на переїзд до Ленінграда.
За особовою справою А.О. Сапєгіна встановлено, що в інституті він
залишився завідувачем відділу та заступником директора з наукової роботи.
Також при Наркоматі землеробства УРСР він займався питаннями
використання досягнень сільськогосподарської науки [51, арк. 81] до серпня
1933 р. [39].
У травні 1932 р. в Одесі на базі інституту завдяки активній
організаційній діяльності А.О. Сапєгіна відбулася Українська генетична
конференція, в роботі якої взяли участь провідні генетики. Основною метою
конференції був розгляд питань методології генетики. За спогадами вчених
(П.К. Шкварников та ін.), А.О. Сапєгін з гордістю ознайомлював учасників
конференції з інститутом та його матеріально-технічною базою.
Із другої половини 1932 року А.О. Сапєгін фактично почав свій переїзд
до Ленінграду. Так, 25-29 червня 1932 р. у Ленінграді він як член
організаційного комітету та член президії брав участь в організації та
проведенні Всесоюзної конференції з планування генетико-селекційних
досліджень [200]. Основним завданням конференції було впровадження
загального планування науки. Розглядалися також питання матеріального