Необхідність осмислення діяльності Євгена Чикаленка у сільському господарстві Півдня України, сприйнятої як аграризм, з погляду нинішніх реалій, бачиться інноваційною з багатьох міркувань. Одним із найбільш потужних чинників вибору ним у майбутньому праці у сільському господарстві стало соціальне та природне середовище буття і виховання. У наступному посилюючим бажання чинником став тривалий у часі пошук та здобуття агрономічної освіти. У просторі здобуття загальної і спеціальної аграрної освіти відбулося усвідомлення ним власної української ідентичності. Воно – результат буття і спілкування у середовищі діяльності національно свідомої української інтелігенції. Висилка під гласний нагляд поліції посилила у Є. Чикаленка розуміння необхідності українського національного відродження та легальної праці задля нього. Водночас, висилка у Перешори Херсонської губернії повернула його у середовище сільськогосподарського виробництва та поставила перед необхідністю прийняття рішень щодо управління помістям і формування відносин із селянами-орендарами земель. Є. Чикаленко розпочав складний і тривалий у часі процес модернізації процесу виробництва зернової продукції, як антитезу ведення традиційного багатоукладного сільського господарства. Поетапно запроваджуючи інновації в орендних відносинах із селянами з наступним осмисленням результатів роботи впродовж сезону, водночас, вводячи в культуру оранку потужними плугами, сприйняту як передумову ведення шестипільної сівозміни з полем чорного пару, Є. Чикаленко досягнув відповідних економічних результатів. Але остаточне завершення інноваційна діяльність Є. Чикаленка отримала після введення іспольних (дольових) відносин із селянами-орендарами. Саме в цьому процесі найбільшою мірою виявився аграризм Є. Чикаленка, оскільки найбільша увага надавалася культурі обробітку поля, догляду за посівами, внесенням органічних добрив. Поряд з цим тривав процес переконання в доцільності ведення раціонального господарювання через дотримання сівозмін через культуру чорного пару. Введення іспольного (дольового) господарювання забезпечило Є. Чикаленку економічну незалежність та створило умови для діяльності в якості «будителя української нації».

1. Дорошенко Д. Євген Чикаленко 1861-1929: Його життя і громадська діяльність Прага: Видання фонду імені Є. Чикаленка при Українському Академічному Комітеті, 1934. 100 с.
2. Старовойтенко І.М. Євген Чикаленко: людина на тлі епохи; монографія. Київ, Темпора, 2009. 544 с.
3. Бойко Ю.О. Видавнича, благодійницька та громадсько-політична діяльність Євгена Чикаленка (1880-ті рр. – 1929 р.): дис... канд. іст. наук: 07.00.01. Київ, 2008. 217 арк.
4. Гаврилюк Л. О. Чикаленко Євген Харламович. Енциклопедія історії України. У 10 т. Редкол. В. А. Смолій (голова) та ін. Інститут історії України НАН України. Київ: Наукова думка, 2013. Т. 10: Т-Я. 784 с.
5. Чорний Д. Євген Чикаленко і Харків: історія взаємин. Східноєвропейський історичний вісник. 2021. № 20. С. 39-48.
6. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki Стара_ громада (дата звернення 24. 01. 2022).
7. Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета Св. Владимира (1834-1884). Сост. В. С. Иконников. Киев: Типография Императорского университета св. Владимира, 1884. 426 с. С. 24-27.
8. Євген Чикаленко. Спогади (1861-1907): Документально-художнє видання. Передмова: В. Шевчук. Київ: Темпора, 2003. 416 с.: іл.
9. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна. В. С. Бакіров, В. М. Духопельников, Б.П Зайцев та ін. Худож.-оформлювач І. В Осипов. Харків,: Фоліо, 2004. 750 с.
10. URL:http://letopis.msu.ru/content/letopis-fiziko-matematicheskogo-fakulteta (дата звернення 26. 01. 2022).
11. Чикаленко Е. Испольное хозяйство. Хуторянин. Еженедельное издание Полтавского Общества сельского хозяйства. Полтава: Типо -литография М. Л. Старожицкого, 1900. № 8. 24 февраля. С. 106-108.
12. В.А. Бертенсон. По Югу России. Хозяин. Сельскохозяйственный и экономический журнал. 1899. № 36. Санкт-Петербург: Тип. А. Пороховщикова, 1900. С. 1549-1552.
13. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. Київ: Українське видавництво політичної літератури», 1947. 1063 с.

1. Bakirov, V. M., Dykhopelnikov, B. P., Zaicev. (2004). Kharkivskyi natsionalnyi universytet im. V. N. Karazina. Kharkiv,: Folio. 750. [in Ukrainian]
2. Bertenson, V. A. (1900). Po Yuhu Rossyy. Khoziayn. [South of Russia. Master]. Selskokhozyaistvennaya i ekonomicheskiy zhurnal. 1899. № 36. [Agricultural and economic journal. 1899. No. 36]. Sankt-Peterburh: Typ. A. Porokhovshchykova. 1549-1552. [in Russian]
3. Boiko, Yu. O. (2008). Vydavnycha, blahodiinytska ta hromadsko-politychna diialnist Yevhena Chykalenka (1880 – 1929). [Publishing, philanthropic and socio-political activities of Yevhen Chykalenko (1880 - 1929)]. Kyiv, 217. [in Ukrainian]
4. Chornyi, D. (2021). Yevhen Chykalenko i Kharkiv: istoriia vzaiemyn. [Yevhen Chykalenko and Kharkiv: the history of relations]. Skhidnoievropeiskyi istorychnyi visnyk. [ Eastern European Historical Bulletin]. № 20. 39-48. [in Ukrainian]
5. Chykalenko, Evhen. (1900). Ezhenedelnoe yzdanye Poltavskoho Obshchestva selskoho khoziaistva. [Weekly publication of the Poltava Society of Agriculture]. Yspolnoe khoziaistvo. Khutorianyn. [ Useful economy. Farmer]. Poltava: Typo - lytohrafyia M. L. Starozhytskoho. № 8. 24 fevralia. 106-108. [in Russian]
6. Doroshenko, D. (1934). Yevhen Chykalenko 1861-1929: Yoho zhyttia i hromadska diyalnist [Evhen Chykalenko 1861-1929: His life and public activities]. Praha: Vydannia fondu imeni E. Chykalenka pry Ukrainskomu Akademichnomu Komiteti, 100. [in Ukrainian]
7. Havruliuk, L. O. (2013). Chykalenko Yevhen Kharlamovych. [Yevhen Kharlamovich Chykalenko]. Encyclopedia of the History of Ukraine. In 10 vols. Redcol. VA Smoliy (chairman) and others. Institute of History of Ukraine, National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv: Naukova Dumka, Vol. 10: T-Ya. 784 .[in Ukrainian]
8. Shevchyk, V. (2013). Yevhen Chykalenko. Spohady (1861-1907): Dokumentalno-khudozhnie vydannia. [Yevhen Chykalenko. Memoirs (1861-1907): Documentary and artistic publication]. Kyiv, Tempora, 416, il. [in Ukrainian]
9. Sost, V. S. (1884). Byohrafycheskyi slovar professorov y prepodavatelei Ymperatorskoho unyversyteta Sv. Vladymyra (1834-1884). [Biographical dictionary of professors and teachers of the Imperial University of St. Vladimir (1834-1884)]. Kyev: Typohrafyia Ymperatorskoho unyversyteta sv. Vladymyra, 426, 24-27. [in Russian]
10. Stara _ hromada (24. 01. 2022). URL: https://uk.Wikipedia.org/wiki [in Ukrainian]
11. Starovoitenko, I. M. (2009). Yevhen Chykalenko: lyudyna na tli epokhy; monografia. [Evhen Chykalenko: a man against the background of the era; monograph]. Kyiv, Tempora, 544. [in Ukrainian]
12. Ukrainska RSR. Administratyvno-terytorialnyi podil. (1947). [Ukrainian RSR. Administrative-territorial division]. Kyiv: Ukrainske vydavnytstvo politychnoi literatury». 1063. [in Ukrainian]
13. URL:http://letopis.msu.ru/content/letopis-fiziko-matematicheskogo-fakulteta (26. 01. 2022). [in Ukrainian]