Упрощенная HTML-версия
СОУ 72.2-37-934:2013
226
наук: 8 – сільськогосподарських; 10 – історичних; 2 – біологічних; 1 –
педагогічних; 3 члени-кореспонденти НААН, 1 академік НАПН України.
Як висновок. В Україні процес створення електронних журналів та
відповідна робота бібліотек з цим інформаційним ресурсом відбувається із
запізненням приблизно в десять років, порівняно з країнами Північної Америки
та Західної Європи, хоча й досить активно розвивається за останні кілька років.
Здебільшого це – паралельні електронні видання, ще майже не відпрацьовані
технології створення й розповсюдження оригінальних електронних журналів.
Не налагоджені бізнес-моделі розповсюдження і сервіси роботи з такими
ресурсами; наявні онлайнові джерела наукової інформації в нашій державі
сьогодні є розпорошеними і не мають належної підтримки в аспекті їхньої
інтеграції та організації довготермінового зберігання та збереження.
Однак Україна отримала можливість врахувати і адаптувати відповідний
зарубіжний досвід, виважено застосувати вже перевірені на міжнародному рівні
технології та знання у створенні та розповсюдженні електронних журналів,
активному включенні їх до процесів наукової комунікації та бібліотечних
ресурсів, а отже уникнути неефективних шляхів розвитку і досить швидко
наздогнати передові країни світу. До того ж, в Україні створено передумови для
включення електронних публікацій до системи наукових комунікацій. Зараз у
фаховому середовищі активно обговорюється проблема входження українськиї
наукових періодичних видань до міжнародних наукометричних баз даних,
зокрема і до
Scopus.
Процес триває. Маємо надію, що наше електронне видання
увійде з часом до списку авторитетних наукових наукометричних журналів.