Стр. 269 - buleten_2014_n1

Упрощенная HTML-версия

269
АНАЛІЗ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ
Т. В. Лютик
науковий співробітник сектору
наукового комплектування фондів
ННСГБ НААН
1.1. КАДРОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ
Кадровий потенціал, як відносно самостійна підсистема науково-
технологічного потенціалу, являє собою сукупність наукових кадрів, які беруть
участь у науковому процесі. Від раціональної структури кадрів, їх кваліфікації,
ступеня підготовленості та творчих інтелектуальних здібностей, що
забезпечують зростання рівня наукового знання, залежить ефективність
науково-технологічного потенціалу НААН.
За останні два десятиліття в Україні сталися негативні зміни в цій
складовій. Через недостатнє державне фінансування, незатребуваність
результатів наукових досліджень, відсутність економічних стимулів
зменшується чисельність наукових працівників і погіршується їх якісний склад,
що завдає значної шкоди науковому потенціалу країни
12
.
Несвоєчасна виплата заробітної плати на початку 90–х рр., поява
привабливіших за рівнем оплати праці робочих місць в інших сферах
діяльності, що в основному не пов'язані з інноваційним розвитком, спричинили
посилення відтоку кадрів із вітчизняної аграрної науки, зокрема, вже на
другому році реформ (1992 р.) вибула майже п'ята частина наукових
працівників.
За даними рис. 1.1, протягом 1991–2012 рр. загальна чисельність
працюючих у Національній академії аграрних наук України зменшилась у
5,4 раза (на 107 748 осіб), у наукових установах – у 2,3 раза (на 12 273 осіб).
Реалізація аграрної політики без здійснення системних заходів щодо
адаптації до ринкових умов в аспекті стимулювання затребуваності
економічною практикою результатів досліджень призвела до серйозних проблем
стосовно:
1) формування та використання наукових кадрів;
2) технологічного оснащення наукового процесу;
3) забезпечення якості наукових результатів.
12
Павлюк К. В. Видатки бюджетів на розвиток людського капіталу як чинник економічного зростання /
К. В. Павлюк // Фінанси України. – 2006. – № 9. – С. 30–36.