Упрощенная HTML-версия
255
відомостей по
мінералогії
Російської Імперії (1809),
один із засновників
мінералогічного
товариства в Петербурзі (1817), член Стокгольмської Академії
Наук (1809). Головним завданням мінералога
і взагалі натураліста
В.М.
Севергін
вважав
найсуворішу
точність
у спостереженнях і
описах
з ухиленням
від
усіляких довільних теорій
,
які, врешті-решт
,
приносять лише шкоду
.
В.М. Севергін узагальнив накопичені до того часу відомості прo мінеральні
багатства країни і створив першу фундаментальну працю з топомінералогіі
Pосії (1809), склав перший систематичний визначник мінералів (1816), виконав
ряд досліджень з технології переробки мінеральної сировини, в т.ч. з отримання
солей і лужних металів (1796), виробництву селітри (1812) та ін.
У чотиритомному підручнику з хімії (1810-1813 рр.) В.М. Севергін уперше
ввів терміни, що збереглися до наших днів (окислення, луг, кремнезем тощо). У
1798 р. ввів поняття про «суміжність мінералів», випередивши на півстоліття
творця вчення прo парагенезис (спільне утворення мінералів у природі)
мінералога І.A.Ф. Брейтгаупта (1791-1846).
На честь В.М.Северіна Іван Федорович Kрузенштерн (1770–1846) –
російський мореплавець, начальник першої російської кругосвітньої експедиції,
один з основоположників вітчизняної океанології, адмірал (1842), член-
кореспондент (1803), почесний член Петербурзької Академії Наук (1806) назвав
вулкан на Kурильских oстровах. Його іменем названо мінерал «севергініт».
У наукових фондах Харківської державної зооветеринарної академії
знаходиться поки що найдавніше видання на території нинішньої України, а
саме:
О земледеліи, скотоводстве и птицеводстве; заг. ред. М. Ю. Куліша. –
Репринтне видання. – Николаевъ: Тип. Черноморскаго Штурманскаго
Училища, 1799. – 203 с
. Його автор – Ліванов Михайло Георгійович (1751–
1800) – професор землеробства, придвоний радник, керівник школи
практичного землеробства в Богоявленську в 1790–1797 рр. У 1784 р. він був
удостоєний звання професора землеробства. Передбачалося, що М.Г. Ліванов
повинен був зайняти цю посаду в Катеринославському університеті, який у
перспективі хотів відкрити Г.А. Потьомкін (1739–1791) для поширення освіти і
підготовки кваліфікованих кадрів у південному регіоні Російської Імперії
(Новоросії). На жаль, цей план так і не був реалізований.
У 1789 р. на запрошення Новоросійського генерал-губернатора
Г.А. Потьомкіна професор М.Г. Ліванов прибув до Миколаєва. Йому було
доручено очолити школу практичного землеробства, яку вирішено було
відкрити в селищі Богоявленське під Миколаєвом. У 1790 р. Хліборобська
школа в Богоявленську розпочала свою роботу – це був перший у Російській
Імперії навчальний заклад аграрного напрямку. До нього було привезено 13.450
дерев та кущів різних плодових культур.
Зі смертю Г.А. Потьомкіна в 1791 р. професор М.Г. Ліванов і його школа
втратили свого головного покровителя. У 1797 р. школу землеробства перевели
з Богоявленська до Павловська під Петербургом, що стало великим ударом для
її засновника.
Професор М.Г. Ліванов, який до цього часу вже був тяжко хворий,
залишився жити у Миколаєві. У 1799 р. у Чорноморській штурманській