УДК 619:616.993,194.1:635.6

ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ БРОВАНОЛУ
І АЛЬБЕНУ ЗА ЗМІШАНОГО ПЕРЕБІГУ РАЙЄТИНОЗНО-ГЕТЕРАКОЗНОЇ ІНВАЗІЇ ІНДИКІВ ТА ЇХ ВПЛИВ
НА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ

 

М.В. Богач, канд. вет. наук, доцент

Л.Є. Бездєтко, наук. спів.

Одеська дослідна станція ННЦ «ІЕКВМ»

І.І. Захарчук, канд. мед. наук, доцент

Одеський державний медичний університет

 

В умовах експерименту проведено порівняльну оцінку ефективності брованолу і альбену за змішаного перебігу райєтинозно-гетеракозної інвазії та визначено їх вплив на біохімічні показники сироватки крові.

В господарствах різних форм власності півдня України галузь індиківництва ведеться напівекстенсивно. Саме при такій формі господарювання на обмеженій території утримується птиця різних видів, порід і вікових груп, а також птиця цих господарств має безпосередній зв’язок з різноманітними факторами навколишнього середовища, що призводить до поширення широкого кола збудників інвазійних захворювань [1, 2].

Серед цестодозів індиків реєструють райєтиноз з різним ступенем екстенсивності та інтенсивності інвазії [6, 7], а серед нематодозів найбільшу частку з хвороб системи травлення індиків займає гетеракозна інвазія [5, 8]. Нашими дослідженнями встановлено, що в індикопоголів’я різних форм власності Одеської, Миколаївської та Херсонської областей екстенсивність райєтинозної інвазії була в межах 3,48-7,43% з середньою інтенсивністю 5,1-6,2 екз./птицю. Екстенсивність змішаного перебігу райєтинозно-гетеракозної інвазії була найвищою 41,72± 1,43% в присадибних господарствах, а в спеціалізованих і фермерських господарствах найвищий показник цієї інвазії – 31,25± 1,55%. Протягом року показник екстенсивності змінювався, що пов’язано з біологічним циклом розвитку гельмінтів та наявністю проміжних хазяїв. Пік інвазії припадав на весняно-літній період року.

Враховуючи достатнє поширення вказаної інвазії було проведено порівняльну оцінку антигельмінтної дії брованолу і альбену та визначення їх впливу на біохімічні показники сироватки крові індиків.

Основним критерієм для таких досліджень були дані про те, що гельмінти в своїй більшості є імунодепресантами, викликають зниження імунного статусу і резистентності організму тварин і птиці. При гельмінтозній інвазії в організмі відбувається імунологічна перебудова, яка включає різні феномени клітинного і гуморального імунітету, а також зміну активності факторів природної резистентності [3, 4].

Матеріали і методи. Матеріалом для дослідження були 33 індики 270 денного віку кросу «Харківський» з яких було сформовано дві дослідні групи і контрольна (n = 11).

Вся птиця була вилучена з неблагополучного щодо райєтинозу господарства ФГ «Країло» Великомихайлівського району Одеської області. Індики дослідних і контрольної групи були розміщенні в окремих приміщеннях віварію і знаходились в однакових умовах та на однаковому раціоні.

Шляхом індивідуального гельмінтокопрологічного дослідження індиків було встановлено наявність спонтанної райєтинозної інвазії з середньою інтенсивністю 5-7 яєць в 1 г фекалій. На початку травня було проведено додатково експериментальне інвазування птиці усіх груп вирощеною інвазійною 26 денною культурою яєць гетераків з розрахунку 300±30 інвазійних яєць на птицю. Зараження проведено шляхом індивідуального згодовування вирощеної культури яєць на фільтрувальному папері після 12 годинної голодної дієти. Через 2 доби було проведено повторне зараження індиків аналогічною культурою яєць, але з розрахунку 100±10 інвазійних яєць на птицю з метою кращого приживання личинок гетераків в організмі хазяїна. З 42 доби після експериментального зараження індиків усіх груп в фекаліях птиці реєстрували яйця гетераків з середньою інтенсивністю інвазії 28,3 екз. яєць в 1 г фекалій, а також наявність яєць райєтин з середньою ІІ – 5-6 екз. яєць в 1 г фекалій. Таким чином в експериментальних умовах на фоні спонтанної райєтинозної інвазії індиків було відтворено змішаний перебіг райєтинозно-гетеракозної інвазії після чого на дослідних групах індиків було проведено порівняльну оцінку ефективності брованолу і альбену. Дегельмінтизацію було проведено на 43 добу після експериментального інвазування індиків з моделюванням змішаної інвазії.

Індикам з першої дослідної групи (n=11) задавали брованол з розрахунку 1 г порошку на 10 кг маси тіла щоденно протягом трьох діб у суміші з комбікормом. До складу порошку входить ніклозамід – 230 мг, оксибендазол – 30 мг, левамізол-гідрохлорид – 40 мг, спеціальний наповнювач – 700 мг. За своєю фармакологічною дією ніклозамід при пероральному застосуванні не всмоктується з харчотравного каналу і при контакті зі стьожковими гельмінтами гальмує оксидаційно-фосфоролітичні процеси, що призводить до ослаблення і скорої загибелі сколексів та сегментів паразитів, які частково перетравлюються і відходять. Оксибендазол і левамізол внаслідок сумарної дії у нематод порушують метаболізм глюцидів, блокуючи утворення АТФ, що викликає параліч і загибель паразитів на всіх стадіях розвитку вже через кілька годин після введення. Крім того левамізол є ефективним імуностимулятором.

Індикам з другої дослідної групи (n = 11) згодовували альбен у дозі 0,3 г/кг маси тіла два дні підряд в суміші з кормом перед вранішньою годівлею. Альбендазол є похідним бензімідазол карбомату, має хімічну назву 5-(пропілтіо)-In-бензімідазол-2-іл-карбомат. За своєю фармакологічною дією альбендазол гальмує синтез ензиму фумарат редуктази, що призводить до зменшення запасів глікогенів і блокує виробництво АТФ. В результаті цього відбувається параліч і загибель чутливих до нього паразитів на личинковій і статевозрілій стадіях розвитку внаслідок енергетичного виснаження нематод. В збільшених дозах альбендазол згубно діє проти ряду цестод в тому числі і райєтин. Тому для дегельмінтизації птиці другої дослідної групи за змішаного перебігу райєтинозно-гетеракозної інвазії альбен було взято в дозі 0,3 г/кг проти 0,1 г/кг, що застосовують виключно за нематодозної інвазії.

Індики з третьої групи (n = 11) були контролем і ніяких антигельмінтиків не отримували.

Метою експерименту було визначення ефективності застосування брованолу та альбену індикам за змішаного перебігу вказаної інвазії та вивчення біохімічних змін в сироватці крові після дегельмінтизації.

Від птиці дослідних і контрольної груп відбирали зразки крові до дегельмінтизації та на 3, 5, 10, 15, 20, 30-ту добу після і проводили біохімічні дослідження, де визначали: вміст загального білку (за біуретовою реакцією), альбумін і фракції глобулінів (нефелометричним методом), циркулюючі імунні комплекси (ЦІК) (по Гриневичу і Алферову, 1981), серомукоїди (по Weumer A., Moshin, 1952).

Результати досліджень. Під час дегельмінтизації та після неї за птицею вели клінічні спостереження. Різні антигельмінтики птиця переносила однаково добре і змін в їх клінічному стані не спостерігали. Визначення ефективності зазначених антигельмінтних препаратів проводили за даними копроовоскопічних досліджень через 3 доби після їх застосування (табл. 1).

Таблиця 1 – Порівняльна оцінка ефективності брованолу
і альбену за змішаного перебігу райєтинозно-гетеракозної
інвазії індиків (M±m, n=11)

Групи

Гель-
мінти

До дегель-
мінтизації

Через 3 доби після дегельмінтиз.

Звіль-
нилось
голів

ЕЕ,
%

ІЕ,
%

ЕІ,%

ІІ, *

ЕІ,%

ІІ, *

1-дос-
лідна

брова-
нол

райє-
тини

100

7,8±
0,3

-

-

11

100

100

гете-
раки

100

28,1±
1,2

18,2

4,3±
1,6

9

81,8

84,7

2-дос-
лідна

альбен

райє-
тини

100

6,6±
1,3

18,2

1,8±
0,2

9

81,8

72,8

гете-
раки

100

29,4±
3,2

9,1

4,1±
2,2

10

90,9

86,1

3-конт-
роль

райє-
тини

100

7,3±
1,6

100

7,7±
0,3

-

-

-

гете-
раки

100

27,8±
2,5

100

27,7±
1,9

-

-

-

Примітка: * - екз. яєць в 1 г фекалій

За даними таблиці в дослідних та контрольній групі птиці змішаний перебіг райєтинозно-гетеракозної інвазії при 100% показнику ЕІ був в межах середнього показника ІІ райєтинами 7,2±0,4 екз. яєць в 1 г фекалій, а ІІ гетераками – 28,4±2,2 екз. яєць в 1 г фекалій.

В першій дослідній групі індиків після обробки їх брованолом з розрахунку 1 г/10 кг маси тіла від райєтин звільнились всі 11 індиків і відповідно показники ЕЕ та ІЕ склали 100%, а від гетераків повністю звільнилось 9 птиць, при цьому показник ЕЕ склав 81,8%, а ІЕ – 84,7%. В другій дослідній групі індиків, яким за вказаної інвазії застосовували альбен в дозі 0,3 г/кг (згідно настанови) від райєтин звільнилось лише 9 птиць і показник ЕЕ склав 81,8% та ІЕ – 72,8%. Однак від гетераків звільнилось 10 птиць і показники ЕЕ та ІЕ становили 90,9% і 86,1% відповідно. В контрольній групі індиків інтенсивність райєтинозно-гетеракозної інвазії залишилась на попередньому рівні – 7,7±0,3/ 27,7±1,9 екз. яєць в 1 г фекалій.

За даними табл. 2 рівень загального білка в дослідних групах та в контролі до дегельмінтизації був в межах 54,25±3,11 – 54,32±0,01 г/л (r<0,05).

В першій дослідній групі при застосуванні брованол, рівень альбумінів в сироватці крові суттєво зростав від 22,28±0,67 на початку досліду до 25,42±3,75 г/л на 10 добу після дегельмінтизації. На 20 добу він становив 27,16±3,18 г/л, а на 30 добу досяг рівня 28,98±0,48 г/л (r<0,05). В другій дослідній групі вже на 3 добу після дегельмінтизації рівень альбумінів різко зріс до 26,28±1,74 г/л проти 23,73±0,57 г/л до дегельмінтизації і продовжував зростати протягом періоду досліджень та на 30 добу становив 30,16±0,85 г/л (r<0,05).

Таблиця 2 – Рівень загального білку і його фракцій в сироватці
крові індиків та їх порівняльна характеристика при дегельмінтизації брованолом і альбеном (M±m)

Назва
показ-
ника

Період досліджень,

діб

Групи птиці

І дослідна
брованол

ІІ дослідна
альбен

ІІІ
контроль

Загаль-
ний
білок,
г/л

До

54,32±0,01

▲

54,31±2,10

 

54,25±3,11

 

3

56,99±1,02

 

58,57±3,41

 

53,71±0,59

 

5

55,28±2,15

 

58,59±0,19

 

54,62±1,11

 

10

55,66±0,45

 

56,76±2,16

 

54,16±0,26

 

15

55,59±2,08

 

57,30±1,01

 

53,79±2,17

 

20

55,68±0,03

 

56,91±1,72

 

54,26±3,41

 

30

58,01±0,05

▲

56,84±2,16

▲

54,34±0,44

 

Альбу-
міни,
г/л

До

22,28±0,67

▲

23,73±1,57

▲

23,98±0,51

 

3

24,32±0,91

 

26,22±1,74

▲

24,26±1,34

 

5

24,76±2,83

 

27,44±2,09

 

24,03±2,17

 

10

25,42±3,75

▲

27,85±2,24

 

23,48±0,09

 

15

26,86±3,99

 

28,22±2,72

 

23,56±2,01

 

20

27,16±3,18

 

28,96±2,93

 

23,01±2,05

 

30

28,98±0,48

▲

30,16±0,85

▲

23,22±0,04

 

Загаль-
ні глобу-
ліни, г/л

До

32,04±0,42

 

30,58±0,48

 

30,27±0,95

 

3

32,67±0,73

 

32,35±0,64

 

29,45±1,67

 

5

30,52±1,97

 

31,15±0,34

 

30,59±0,12

 

10

30,24±0,85

 

28,91±0,55

 

30,68±0,60

 

15

28,73±0,52

 

29,08±0,40

 

30,23±2,72

 

20

28,52±0,81

 

27,95±0,37

 

31,25±2,14

 

30

29,03±1,16

 

26,68±0,36

▲

31,12±1,28

 

Альфа-
глобу-
ліни,
г/л

До

12,12±0,28

 

12,36±0,19

 

12,28±1,02

 

3

12,74±0,17

▲

13,05±0,17

▲

12,13±0,36

 

5

11,56±1,27

▲

12,28±0,12

▲

12,01±0,19

 

10

11,72±2,93

 

11,88±0,29

 

12,67±2,14

 

15

10,48±0,95

 

11,49±0,76

▲

12,34±0,48

 

20

10,03±2,17

▲

11,12±1,21

 

12,96±0,56

 

30

9,84±1,36

▲

10,56±0,64

▲

12,17±1,17

 

Бета-
глобу-
ліни,
г/л

До

9,31±0,95

▲

9,43±1,59

▲

8,87±1,34

 

3

9,08±1,12

 

9,96±1,67

▲

8,14±0,41

 

5

8,75±1,61

 

9,05±0,12

 

8,82±1,17

 

10

8,79±4,01

 

8,57±0,60

 

9,01±1,26

 

15

8,01±1,10

 

8,42±2,72

 

8,93±0,99

 

20

8,43±1,03

 

8,51±2,14

 

9,17±1,02

 

30

8,45±1,73

▲

7,98±1,28

▲

9,21±0,89

 

Гама-
глобу-
ліни,
г/л

До

10,61±0,81

 

8,79±0,47

▲

9,12±1,09

 

3

10,85±0,29

▲

9,34±0,66

▲

9,18±0,46

 

5

10,21±0,15

 

9,82±0,64

▲

9,76±0,92

 

10

9,73±0,13

 

8,46±0,17

 

9,00±0,86

 

15

10,24±0,32

 

9,17±1,01

 

8,96±1,05

 

20

10,06±0,57

 

8,32±0,33

 

9,12±0,78

 

30

10,74±1,93

 

8,14±0,14

▲

9,74±0,03

 

Примітка: r<0,05

В контролі упродовж вказаного терміну цей показник залишався в межах 23,98±0,51 – 24,26±1,34 г/л (r<0,05).

Рівень α-глобулінів у птиці першої дослідної групи до дегельмінтизації був на рівні 12,12±0,28 г/л, який на 3 добу після дегельмінтизації незначно збільшився до 12,74±0,47 г/л, а на 5 добу вже був нижче початкового рівня і становив 11,56±1,27 г/л (r<0,05) і упродовж досліджуваного періоду цей показник поступово знижувався і вже на 20 та 30 добу становив 10,03±2,17 та 9,84±1,36 г/л відповідно. В той час в другій дослідній групі індиків рівень α-глобулінів на 3 добу після дегельмінтизації суттєво підвищився до 13,05±0,17 г/л, через 5 діб був на рівні 12,28±0,12 г/л (r<0,05) і лише починаючи з 15 доби істотно почав знижуватись до 11,49±0,76 г/л та на 30 добу становив 10,56±0,64 г/л (r<0,05).

Рівень β-глобулінів в першій дослідній групі індиків до дегельмінтизації становив 9,31±0,95 г/л, який упродовж досліджуваного періоду поступово знижувався і на 30 добу досягав 8,45±1,73 г/л (r<0,05). В другій дослідній групі на 3 добу після дегельмінтизації рівень β-глобулінів дещо підвищився і становив 9,96±1,67 г/л проти 9,43±1,59 г/л (r<0,05) до дегельмінтизації і лише через 10 діб цей показник зменшився до 8,57±0,60 г/л та на 30 добу досяг 7,98±1,28 г/л.

Вміст фракції γ-глобулінів в першій дослідній групі як до дегельмінтизації, так і після залишався майже на одному рівні і коливався в межах 10,61±0,81 – 10,85±0,29 г/л (r<0,05) упродовж досліджуваного періоду. Паралельно в другій дослідній групі птиці рівень γ-глобулінів суттєво зріс і через 3 доби після дегельмінтизації становив 9,34±0,66 г/л, а на 5 добу – 9,82±0,64 г/л проти 8,79±0,47 г/л (r<0,05) до початку досліду і лише на 10 добу вміст фракції γ-глобулінів зменшився до рівня 8,46±0,17 г/л та на 30 добу становив 8,14±0,14 г/л (r<0,05).

В контролі рівень α-, β- і γ-глобулінів упродовж досліджуваного періоду залишався на постійному рівні і незначно коливався.

Таким чином в першій і другій дослідній групі птиці після проведеної дегельмінтизації відповідно зріс рівень альбумінів та дещо зменшився рівень загальних глобулінів, що вплинуло на вміст загального білка у групах птиці дегельмінтизованих брованолом та альбеном і через 30 діб становив 58,01±0,05 г/л проти 54,32±0,01 г/л в першій дослідній групі та 56,84±2,16 г/л проти 54,31±2,10 г/л у другій дослідній групі індиків.

Як видно з табл. 3 рівень ЦІК в сироватці крові індиків після застосування брованолу коливався від 0,31±0,01 мг/мл (r<0,05) до введення препарату, до 0,32±0,01 мг/мл на 3 добу та до 0,26±0,02 мг/мл (r<0,05) на 20 добу спостереження, а через 30 діб цей показник становив 0,23±0,01 мг/мл (r<0,05).

 

Таблиця 3 - Динаміка циркулюючих імунних комплексів і
серомукоїдів в сироватці крові індиків та їх порівняльна
характеристика при дегельмінтизації брованолом і альбеном (M±m)

Назва
показ-
ника

Період
дослід-
жень,
діб

Групи птиці

І дослідна
брованол

ІІ дослідна
альбен

ІІІ
контроль

ЦІК,
мг/мл

До

0,31±0,01

▲

0,29±0,01

▲

0,30±0,05

 

3

0,32±0,01

▲

0,31±0,01

▲

0,30±0,02

 

5

0,31±0,06

 

0,31±0,01

▲

0,31±0,01

 

10

0,28±0,01

 

0,28±0,04

▲

0,30±0,03

 

15

0,26±0,05

 

0,27±0,02

 

0,29±0,01

 

20

0,26±0,02

▲

0,26±0,01

 

0,30±0,04

 

30

0,23±0,01

▲

0,24±0,01

▲

0,31±0,05

 

Серому-
коїди,
 мг/мл

До

0,21±0,06

▲

0,20±0,02

▲

0,21±0,02

 

3

0,22±0,04

▲

0,22±0,01

▲

0,21±0,01

 

5

0,19±0,01

▲

0,22±0,01

 

0,20±0,04

 

10

0,18±0,01

▲

0,22±0,05

▲

0,21±0,01

 

15

0,18±0,02

 

0,19±0,01

▲

0,22±0,01

 

20

0,17±0,05

 

0,19±0,03

 

0,22±0,02

 

30

0,17±0,01

▲

0,18±0,01

▲

0,22±0,02

 

Примітка: r<0,05

Паралельно в другій дослідній групі індиків при застосуванні альбену, рівень ЦІК на початку досліду був 0,29±0,01 мг/мл (r<0,05), на 3 та 5 добу він зріс до 0,31±0,01 мг/мл (r<0,05) і також з 10 доби почав істотно зменшуватись з 0,28±0,04 мг/мл до 0,24±0,01 мг/мл (r<0,05).

В першій дослідній групі індиків концентрація рівня імуносупресивних білків (серомукоїдів) до початку досліджень становила 0,21±0,06 мг/мл, на 3 добу вона дещо збільшилась до 0,22±0,04 мг/мл (r<0,05), на 5 добу цей показник суттєво зменшився до 0,19±0,01 мг/мл (r<0,05) та упродовж досліджуваного періоду також поступово зменшувався до рівня 0,17 ±0,01 мг/мл (r<0,05) на 20 та 30 добу. В другій дослідній групі індиків рівень серомукоїдів вже на 3 добу зріс до 0,22±0,01 мг/мл (r<0,05) і в таких межах утримувався упродовж 10 діб досліджень проти 0,20±0,02 мг/мл (r<0,05) до початку досліду. Починаючи з 15 доби рівень серомукоїдів в цій групі зменшився до 0,19±0,01 мг/мл, а на 30 добу становив 0,18±0,01 мг/мл (r<0,05). В контрольній групі індиків рівень ЦІК та серомукоїдів упродовж всього досліджуваного періоду залишався майже на однаковому рівні і незначно коливався.

Висновки.

1. Після проведеної схеми лікування змішаного перебігу райєтинозно-гетеракозної інвазії кращих результатів досягнуто в першій дослідній групі індиків при застосуванні брованолу, який показав 100% ефективність проти райєтин, але значно нижчий показник – 81,8% проти гетераків. Однак при застосуванні альбену за вказаної інвазії вищою (90,9%) ефективність була саме проти нематод – гетераків, а проти райєтин – 81,8%.

2. При проведенні порівняльної характеристики антигельмінтиків, застосованих для дегельмінтизації індиків за змішаної райєтинозно-гетеракозної інвазії, альбен в дозі 0,3 г/кг маси тіла в організмі дегельмінтизованої птиці зумовлював розвиток і більш тривалий перебіг імуносупресії (упродовж двох тижнів) у порівнянні з брованолом, який застосовували в дозі 1 г/10 кг маси тіла за вказаної інвазії імуносупресивний вплив якого зменшився після 5 доби.

Література

1. Богач М.В., Тараненко І.Л. Епізоотологічні аспекти гельмінтозів індиків фермерських та приватних господарств півдня України // Вісник Сумського національного аграрного університету. – Суми, 2002. – №7. – С. 8–10.

2. Богач М.В., Тараненко І.Л. Паразитарні хвороби індиків фермерських і присадибних господарств півдня України // Аграрний вісник Причорномор’я. – Одеса, 2003. – №21. – С. 311–317.

3. Даугалиева Э.Х. Изыскание методов химиопрофилактики аскаридиоза и гетеракидоза кур // Вестник с/х науки. – 1966. – № 5. – С. 47–49.

4. Иммунология // Петров Р.В. – М.: Медицина, 1982. – 368 с. Тараненко И.Л. К изучению гельминтофауны индеек юга Украины // Матер. науч. конф. по ветеринарии. – Одесса, 1970. – С. 21–23.

5. Кривутенко А.И. Иммуноморфологические изменения у индеек при развитии гетеракидозной инвазии // Сб. науч. тр. Одесского СХИ. – Одесса, 1975. – С. 34–36.

6. Тараненко И.Л. К эпизоотологии гетеракидоза и райетиноза индеек в Одесской области // Матер. науч. конф. Всесоюзн. общ-ва гельминтологов. – М, 1965. – Ч. І. – С. 134–136.

7. Тараненко И.Л. Гетеракидоз индеек: Автореф. дис. … докт. вет. наук.- – М., 1973. – 38 с.

8. Марсден С.Дж. и Мортин Дж.Х. Индейководство США // Сельхозиздат. – М., 1962. – С. 560–562.

 

Богач Н.В., Бездетко Л.Е., Захарчук И.И. Сравнительная оценка эффективности брованола и альбендазола при смешанной райетинозно- гетеракидозной инвазии индеек и их влияние на биохимические показатели крови.

В експериментальных условиях проведено сравнительную оценку эффективности брованола и альбендазола при смешанной райетинозно- гетеракидозной инвазии и установлено их влияние на биохимические показатели крови.

 

Bogach N.V., Besdetko L.E., Zaharchuk I.I. Сomparative estimation of efficiency of brovanol and albendasol at the mixed rayetinos and heterakidos invasion of turkeies and their influence on biochemical indexes of blood.

In condition of the experiment is made comparative estimation of efficiency of brovanol and albendasol is conducted at the mixed rayetinos and heterakidos invasion and their influence is set on the biochemical indexes of blood.