Упрощенная HTML-версия
38
“АПК УКРАЇНИ”. Реферативний журнал
РОСЛИННИЦТВО. Загальні питання
2017.2.153.
Голозерний ячмінь використовують насамперед як сиро-
вину для отримання круп і як корм для тварин, він також
придатний для виробництва пива і спирту. Перші комерційні
сорти голозерного ячменю було створено наприкінці 90-х
років у Канаді. Авторами вперше було здійснено спробу
одержати лінії голозерного ячменю за допомогою культури
пиляків
in vitro
. Як матеріал для одержання ліній подвоєних
гаплоїдів було використано F
1
гібридів від схрещування
зразків голозерного ячменю з СІММІТ (Мексика) та кращих
плівчастих сортів ячменю селекції Інституту рослинництва
ім. В.Я. Юр’єва. Дослідження показали, що наявні зразки
голозерного ячменю мали низьку здатність до андрогенезу
in vitro
і до того ж були низьковрожайними. До експерименту
з оцінки андрогенної здатності було залучено сім сортів голо-
зерного ячменю. Наведено опис умов експерименту (добір
і попередня обробка колосся, культивування пиляків і отри-
мання рослин), здатності .до андрогенезу
in vitro
. Наведено
результати експериментів щодо здатності до андрогенезу
in vitro
сортів ячменю ярого. Оцінка здатності до андрогенезу
in vitro
семи нових сортів голозерного ячменю, які є цінним
вихідним матеріалом для подальшої селекції, проведено
вперше. Усі генотипи утворили у культурі пиляків немор-
фогенний калюс, тому для підвищення частоти регенерації
рослин шляхом стимулювання ембріогенезу, може бути зас-
тосоване живильне середовище, яке містить хімічно моди-
фікований агар-агар. Ці сорти мають бути залучені у схре-
щування з генотипами, які є донорами високої андрогенної
здатності, що дасть змогу збільшити отримання голозерних
ліній подвоєних гаплоїдів.
УДК 60:637.133
2017.2.153. БІОЛОГО-ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИКО-
РИСТАННЯ КРІОПОРОШКІВ У ТЕХНОЛОГІЇ МОЛОЧНИХ
ПРОДУКТІВ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО СПРЯМУ-
ВАННЯ
/ Беницька А., Пристанський Р., Дякун Т. // Біологія
тварин. — 2016. — Т. 18, № 4. — С. 122.
Молочні продукти, лікувально-профілактичне спрямуван-
ня, кріопорошки, сиркові маси.
Кріопорошки — це концентрати плодової м’якоті і соку,
які відразу засвоюються організмом, здатні виводити радіо-
нукліди, холестерин, токсини і містять у 6–10 разів більше
корисних речовин, ніж консервовані фрукти чи овочі. Вне-
сення різноманітних видів кріопорошків у вигляді наповню-
вачів до кисломолочних напоїв дозволяє створити нові види
напоїв лікувально-профілактичної дії, які мають вишуканий
смак та високі органолептичні показники. Ефективність від
застосування кріопорошків доведена для відновлення орга-
нізму, профілактики і лікування початкових стадій численних
хвороб, для терапії хронічних процесів. Метою роботи була
розробка технології нових солодких та солоних сиркових
мас із кріопорошками “Гарбуз”, “Буряк”, “Морська капуста”
тощо. Експериментальна частина досліджень проводилась
в умовах наукової лабораторії кафедри технології молока і
молочних продуктів Львівського національного університету
ветеринарної медицини та біотехнології імені С. Ґжицького,
а також в умовах виробництва. Як молочну основу відібрано
два види кисломолочного сиру (нежирний та 5% жирності)
та сир “Домашній” різної жирності. Здійснено виготовлення
плавленого сиру з біодобавками у вигляді різноманітних кріо-
порошків. Молочні продукти виготовляли за традиційними
технологіями. При розробці кріорецептур молочних продуктів
ЛПН орієнтувались на нормативну органолептику традицій-
них молочних продуктів, пропоновані кріодобавки, добові
норми їх споживання. Поряд із цим проводили комплексні
дослідження дослідних зразків. Проведено декілька пробних
дегустацій. Дослідні зразки мали підвищений вміст вітамінів
та високу енергетичну цінність. Доведено можливість вико-
ристання кріопорошку “Гарбуз” як складника лікувально-про-
філактичних сиркових мас із цукром чи сіллю. Розроблено
рецептуру 4 видів сиркових мас із кріопорошком “Гарбуз”,
3 видів сиру “Домашній”, 2 видів плавлених сирів з іншими
кріопорошками, вивчено їх органолептичні, технологічні та
товарознавчі характеристики. Описано розробки, захищені
патентами.
УДК 631.53.01:633.34
2017.2.154. МІКРОКЛОНАЛЬНЕ РОЗМНОЖЕННЯ ОЗИМО-
ГО РІПАКУ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЙОГО В СЕЛЕКЦІЙНОМУ
ПРОЦЕСІ
/ Ковальчук З.В., Куліш О.Ю., Крат В.Ю., Бабич В.О.,
Варченко О.І., Парій Я.Ф., Симоненко Ю.В., Парій М.Ф., Ку-
чук М.В. // Селекційно-генетична наука і освіта (Парієві читан-
ня) // Селекційно-генетична наука і освіта (Парієві читання):
матеріали VІ міжнар. наук. конф., 15–17 берез. 2017 р. —
Умань: Вид-ць “Сочінський”, 2017. — С. 97–98. — Бібліогр.:
5 назв. Шифр 548959.
Мікроклональне розмноження, озимий ріпак, селекція,
прямий морфогенез, регенерація експлантів.
Мета досліджень — вивчення особливостей морфогенезу
в культурі
in vitro
та розробка методів мікроклонального роз-
множення експлантів ріпаку. Наведено дані щодо використа-
них ліній, розроблення етапів мікроклонального розмножен-
ня, яке проводили шляхом прямого морфогенезу, викорис-
товуючи для цього ділянки пагона з пазушними бруньками.
За основу було використано середовище Мурасіге та Скуга з
половинним вмістом макро- і мікросолей. Представлено дані
ефективності регенерації листкових і стеблових експлантів
ріпаку озимого на середовищі із додаванням бензиламінопу-
рину 0,2 мг/л та нафтилоцтової кислоти 0,1 мг/л. Виявлено,
що найбільш сприятливим для мікроклонального розмно-
ження серед протестованих було агаризоване живильне
середовище, доповнене 0,2 мг/л 6-бензилоамінопурину та
0,1 мг/л нафтилоцтової кислоти.
УДК 633/635; 633.0
633/635 РОСЛИННИЦТВО
633.0 Загальні питання
Науковий референт — доктор с.-г. наук ШЕЛЕПОВ В.В.
Науковий консультант — член-кореспондент НААН ТАНЧИК С.П.
УДК 577.21:577.217
2017.2.155. КЛЕТОЧНАЯ ГЕНЕТИЧЕСКАЯ ИНЖЕНЕРИЯ —
ТРАНСМИССИОННАЯ ГЕНЕТИКА РАСТЕНИЙ
/ Кучук Н.В. //
Цитология и генетика. — 2017. — Т. 51, № 2. — С. 40–46. —
Библиогр.: 42 назв.
Клітинна та генетична інженерія, генетика, соматична
гібридизація, цибриди.
Проведено огляд досягнень клітинної та генетичної інжене-
рії, які покладені в основу нового розділу генетики — транс-
місійної. Відмічено, що біотехнологія як комплекс прийомів і
методів впливу на природу з метою одержання поліпшених
генотипів живих істот існувала ще на початку зародження
цивілізації. Невідомими залишились імена селекціонерів і
генетиків, які створили культурні рослини шляхом статевого
схрещування. Проте статеве схрещування обмежене вну-
трішньовидовими рамками. Для подолання несхрещуваності
застосовується клітинна і генетична інженерія. У 80-х роках
минулого століття почали переносити в геноми живих істот
цілий геном або його частини, що одержало назву транс-
місійної генетики або соматичної гібридизації. Соматична
гібридизація, завдяки злиттю протопластів двох батьків,
дала змогу одержувати так звані цибриди — рослини, у яких
ядро від одного батька, а цитоплазма — від другого, тобто
рослини з двобатьківським успадкуванням. Перші цибриди